Наближаємося до фіналу

Еліза в попередніх розділах залишила на прощання лист. Це було зізнання в коханні? Прощання назавжди? Чи зрада? Опівночі ми відкриємо завісу.

Його люди доповіли: схожу жінку бачили біля її квартири. Це був слабкий слід, майже привид. Можливо це пастка? Але Адріан вчепився в нього, як потопельник у ніж. 

— Елізо! — його голос пролунав у порожніх кімнатах, як постріл.

— Компромат… — процідив крізь зуби Адріан, і його пальці до болю впилися в стіл. — Розумно, але небезпечно…

— Значить, ось яка «ставка на коханку», Елізо? 

Проте головна його помилка була в іншому. Він недооцінив її. Недооцінив глибину її терпіння, силу її страху перед ним і його батьком. Він не зрозумів, на що здатна людина, яка понад усе прагне втекти з золотої клітки, навіть якщо для цього треба розтоптати чиєсь серце.

«Ставка на коханку»