Вітаю, любі читачі і читачки!

Ви знали? Сьогодні, виявляється, день краватки. Прочитала й згадала, як мої герої люблять цей аксесуар. Та й деякі героїні люблять (якщо правильно використовувати краватку) ;) Сьогодні для вас маленька добірка знакових моментів з краватками.

#1❤️

— На тобі та краватка в сердечка!

Тадей подивився на неї бешкетно, зі смішинками в очах.

— Її ж ти вибирала, так?

— Звідки ти знаєш?

— Такі дівчата, як Діана, зазвичай купують мені сині краватки — під мій колір очей.

— І скільки в тебе синіх краваток? — Гаїна так зацікавилась, що забула, як ще хвилину тому ніяковіла.

— Двадцять одна.

— У тебе… було стільки дівчат?

— Ні, звісно. Я не такий казанова. Просто деякі купували дві чи три сині.

— Чому ти тоді сьогодні надягнув цю?

— Логічно на побачення з нареченою надягнути подарунок від нареченої. Думав, що це спонукає Діану наступного разу обрати самій.

Вона кивнула, прикусила губу, повагавшись, перш ніж спитати:

— А що означало “такі дівчата, як Діана”?

— Як тобі пояснити… — Тадей зіперся на спинку свого стільця, замислився. — Є люди, які мислять лінійно, просто, шляхом найочевиднішого. А є ті, хто здатні на оригінальність, глибину. Мені здається, твоя сестра належить до перших.

— А я, отже…

— А ти схожа на дівчину, яка може додуматися, що у хлопця з синіми очима точно є два десятки синіх краваток. І на дівчину, яка не захоче бути як всі, яка вміє виділитись.

— Так, це вже точно, виділитись я вмію…

Гаїна недбало тицьнула на свій шрам. Хотіла щось додати, але він обірвав:

— Я тобі забороняю.

— Що забороняєш?

— Забороняю згадувати сьогодні про оте маленьке, неважливе непорозуміння, яке заважає тобі жити.

Вона кивнула, підняла на нього очі і, несміливо демонструючи покору, прибрала волосся за вухо.

— Отак краще. Ти ж будеш вино?

— Трішки.

Тадей відкоркував пляшку білого іспанського вина Мальвазія. Налив Гаїні пів келиха, а собі ще менше.

— За гарний вечір! Дякую, що пішла зі мною. Я був би найбільшим у світі лузером, якби пішов на виставу сам, а потім наодинці запихав у себе тапас.

— То ти боїшся бути лузером?

Читайте книгу тут.

#2❤️

— Погана, погана дівчинка, — прошепотів він, коли відірвався нарешті від її вуст.

— Але ж тобі подобається?

— Подобається. З поганою дівчинкою можна робити погані речі.

— Мм... Покараєш мене? — вона усміхнулася і, здавалося, почала дихати важче.

— Напрошуєшся? Тоді неодмінно. Дай подумати...

Андрій послабив краватку, яку так і не зняв після конференції, про щось замислився на долю секунди, а тоді незграбно однією рукою стягнув річ з шиї.

— Використаю це за призначенням.

— У краватки є ще якесь призначення, окрім як бути зав'язаною на чоловічій шиї?

— Є. Ще можна бути зав'язаною на жіночих зап'ястях.

— Оу, — Злата не одразу вигадала, що відповісти, лише здивовано округлила очі. Оговтавшись за мить, додала: — А якщо я проти?

— Я ж не запитую, проти ти чи ні, — він перевернув її на спину і надвис зверху. — Коли це покарання узгоджують з тим, кого карають?

Вони говорили напівпошепки, дихали губи в губи, від чого розмова набувала особливої інтимності, слова збуджували фантазію і викликали сиріт на шкірі. Особливо на Златиній шкірі.

Вона зиркнула на краватку і облизала губи, які вже встигли пересохнути.

— Що ж, тоді смиренно чекаю на покарання.

Читайте книгу тут.

#3❤️

— Вибереш мені краватку на свій смак... еее... кицю?

Рая часто закліпала і скривилася. Добре, що теж була в масці. Зусиллям волі спробувала усміхнутись і якомога приязніше відповіла:

— Звісно, котусику.

Згадала, як сусідка по квартирі звертається до свого хлопця, і ледве не пирхнула зо сміху, побачивши реакцію Влада. Бо тепер вже скривився він.

Він повів її до стійки, на якій висіли краватки. Серед десятків сірих, темно-синіх чи чорних стриманих аксесуарів Рая намагалася видивитись щось веселеньке, але нічого, що привертало б увагу, не траплялося. Всі краватки виглядали стильно, дорого, але вона хотіла б обрати Владиславу річ, яка б контрастувала з його серйозністю.

— А ми не можемо в інший магазин зайти?

— Я ношу краватки тільки цього бренду.

Вона зітхнула, а тоді несподівано смикнулася, коли він поклав руку на її талію, став позаду так близько, що торкався грудьми її лопаток. Нахилився, і його подих залоскотав її шкіру біля вушка. Шепнув:

— Якщо не можеш обрати, подумай, що з цього хотіла б побачити на своїх зап'ястях.

Рая подумала б, що це такий жарт чи провокація, але його тон був цілком серйозним, звучав, наче практична порада. Її щоки кинуло в жар, а погляд, чомусь, перечепився за сіро-синю краватку в ромбики.

— Оця гарна.

Вона простягнула руку, торкнулася ковзкої тканини, коли почула:

— Таку вже маю, це моя улюблена.

Його інтонація була подивованою, а після слів, попри Євгенові застереження, пролунав гмик. Рая повернула голову, звела очі назустріч його темному і небезпечному, як річковий вир, погляду. Здається, її затягувало.

— Тоді ця, — тицьнула в першу-ліпшу краватку, продовжуючи дивитися на Владислава.

Читайте книгу тут.

Обирайте краваткову історію для себе ;)

***

ЗАМОВИТИ ДРУКОВАНУ КНИГУ В МОЄМУ телеграм-каналі можна тут

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в фейсбуці