"Закон збереження щастя" Єви Ромік | Рецензія

Дисклеймер

Читання ― штука суб’єктивна

Книга «Закон збереження щастя» Єви Ромік прочитана мною в рамках Марафону від Тетяни Гищак.

Жанр: антиутопія.

Структура книги: 174 сторінки, 3 частини та Епілог (загалом 54 глав).

Сюжет та основні риси класичної антиутопії

Читаючи «Закон збереження щастя», я постійно ловила себе на флешбеках до «1984» Джорджа Орвелла. І це не дивно, адже майже всі основні риси класичної антиутопії були задіяні в «Законі». Отже, розглянемо коротко сюжет, пройшовшись по цих рисах.

Перед нами, на Вільних Островах, тоталітарна держава, влада якої знаходиться в руках Дракона, якого ніхто ніколи не бачив і навіть не знає, як той виглядає. Повсюди розвішані постери Дракона, взяті з уяви, а з екранів лине чистої води пропаганда. Суспільство ж поділене на шість каст.

Головний персонаж книги, Раміртан Са Гар (що в перекладі означає «ворожа погибель»), належить до найнижчої касти, шостої. Він володіє унікальними ментальними здібностями. Тому, як ви вже, либонь, здогадалися, саме йому й доведеться протидіяти системі. Каталізатором же цієї боротьби стала поява жінки в його житті, а саме вайдорі (судженої).

Цією судженою стала душа Валентини ― жінки похилого віку з нашого світу та часопростору, ― яку Раміртан переселив за допомогою своїх здібностей та технологій в тіло бунтівниці, відправлену на «списання», Ертіни. Тепер Валентина-Ертіна отримала немовби друге життя в новому молодому тілі, от тільки реалії світу Раміртана їй геть не припали до душі, позаяк пропаганду вона розкусила як раз та два, бо колись сама жила при комунізмі.

В принципі, локацій в «Законі» було не багато: науковий центр, місце, де жив Раміртан, центральна вулиця з головним екраном пропаганди, район Вільних та маєток Дракона, ну й місце порталу.

З вищесказаного видно, що в нас тут поєднуються технології з фантастичними елементами (переселення душі, позасвіття…)

Так, герой зрештою зустрівся з антагоністом, але як саме це відбувалося говорити не буду, щоб не проспойлерити. Одначе зазначу, що «Закон збереження щастя» не «1984», тому зло не переможе. На читачів чекає хепі-енд!

Загалом в «Законі збереження щастя» порушуються важливі питання, герої живі, за них справді переживаєш, але…

Мінуси

Беручи цю історію, я мала надію, що вона мене не розчарує (сюжетно так і сталося), одначе з перших же рядків кров полилася з моїх очей!

Куди поділися абзаци? Для електронної книги наявність абзаців дуже важлива, бо інакше думки зливаються в суцільну кашу і читати неймовірно складно. Гаразд, коли є діалоги, там хоч тире полегшує сприйняття, але коли описи… ― текст виглядає брудним.

Тире. Я вже десь раніше про це писала, повторюсь ще раз. Ось це «-» дефіс, а це «―» тире. Чому там, де має бути тире, ми пишемо дефіс?

Розділові знаки. Коми в цьому тексті живуть своїм життям: де треба ― нема, де не треба ― є. Щоб ви розуміли, я втомилася робити скріни. Тим паче що задача того, хто пише рецензію, не виписувати геть всі помилки. Щоб не здатися голослівною, ось деякі приклади:

Висновок

Текст просто-таки терміново потребує редактури, бо сюжетно дуже захопливий, а от зовнішній вигляд, на жаль, відштовхує. Хоча, можливо, це лише я тут таке нудило, адепт красивого оформлення, бо в коментарях під книгою жодного негативного відгуку не знайшла.

P.S. Більше рецензій можна переглянути тут

Кадри брала з власного відео Орвелл і 1984

Читайте хороші книги та бережіть себе

♥♥♥