Відьми чи чаклунки?

Вітаю!

 Чи мали ви досвід звернення до відьом, чаклунок чи бабок? Як ставитесь до таких випадків, коли медицина безсила і є лише один можливий шанс, але він поза межею нашого розуміння? Можливо вважаєте це гріхом? Гадаю, що багато хто з нас має неоднозначне ставлення.

Наведу невеличкий приклад зі своєї книги:

"Налаштувавшись рішуче, мати повернулася в лікарняну палату та сіла біля ліжка дитини. Хлопчик мирно спав під крапельницями, не відаючи про страшний прогноз. Вона обережно погладила його волосся й тихо поцілувала, милуючись єдиним сенсом свого життя.

– Микитко, рідний мій, я присягаюся тобі, що переверну землю й небо, але знайду вихід і ти не помреш! – прошепотіла вона, ковтаючи сльози.

У палату зайшла прибиральниця.

– Доброго дня, Оленочко! Ну що там сказали лікарі? – поцікавилася літня жінка.

– Ой, Варваро Степанівно, я таке навіть повторити не зможу, – кинулася до неї молода мати.

Прибиральниця обійняла її за плечі й притиснула до грудей:

– Заспокойся, дитино. Не все ще втрачено.

- Вони… вони сказали, що це кінець… - схлипувала та, - запропонували піти до бабки, уявляєте…

Варвара Степанівна погладила жінку, що вже ридала, по спині, примовляючи:

– Виплачся, голубонько, поки син не бачить, тобі стане легше.

Добра жінка дуже співчувала самотній матері, яка вибивалася із сил, намагаючись урятувати дитину, та завжди намагалася допомогти їй.

– Ну що ж, бабка так бабка, – розсудила Варвара Степанівна.

– Та де ж мені її шукати?! – схлипувала молода жінка. – Навколо самі шахраї, нікому вірити не можна!

– Ну не скажи, дитино. Бувають такі, що й мертвого здатні на ноги підняти.

Олена відсторонилася від літньої жінки й витерла очі:

– Та де ж вони такі бувають? Справжніх сьогодні вдень зі свічкою не знайдеш!

– А я ось чула про таку, – задумливо промовила Варвара Степанівна. – Щоправда, далеко це, та й не знаю, чи жива ще. Пам'ятаю, про неї ходили різні чутки... Люди її боялися. Але ті, хто наважився звернутися по допомогу, ніколи не поверталися ні з чим.

Мати з надією подивилася на прибиральницю.

– Наскільки далеко? Можете дізнатися адресу? – пожвавилася вона."

https://booknet.ua/reader/bosorka-dar-zhittya-b424790

Наприклад, я в молодості зверталася з поради бабусі  до однієї сільської знахарки щодо виведення бородавок. Відносилась до цього критично, особливо коли почула шепотіння над вухом та побачила дивні рухи ножем. Подумки лише посміхалася та не побачила результату ні наступного дня, ні через тиждень. Забувши про цей випадок, жила собі далі. Але приблизно через місяць випадково помітила, що всі до одної бородавки зникли з мого тіла. Тож шепотіння знахарки допомогло. 

Чи мали ви подібний досвід? Чи виявився він позитивним?