Знижка на завершену книгу!

Любі читачі! Сьогодні діє знижка  20% на завершену книгу  "Поклик потойбіччя"  

ТЕМНЕ РОМАНТИЧНЕ ФЕНТЕЗІ
Стася – хвора з народження і зовсім самотня дівчина – несподівано отримує дивну пропозицію від нового лікаря з чудернацьким ім'ям: Велхвій Адамантович.
Вона потрапляє в потойбічний світ, який повен спокуси, магії і неприємностей.
Красень-король, Бог Смерті, некромант, болотний цар, багато інших невідомих істот, і кожен з них прагне отримати від Стасі своє. То ж вона повинна пройти шлях від початку до кінця, опанувати магію, знайти власну силу і чарівний камінь.
І як дівчинці, що тільки-но почала ходити без милиць, подолати усі ті халепи? Адже у кінці подорожі її чекає справжнє кохання і велике щастя!
Історія – не розважальна. В ній багато роздумів, описів, небезпеки, магії. Кохання – не головна подія. Воно їде фоном. 

Тож   запрошую вас  до читання! 

Смачний уривок:

–  Ходімо! 

–  Куди? – злякалася дівчинка.

–  Якщо вже ти потрапила сюди як гостя, то і я поведу себе  як привітний господар. Тобі слід трохи відпочити. А потім  ми вирішимо, який договір  краще укласти.

– Договір?

–  Звичайно! Без договіра – ніяк. 

–  Але я думала віддати  свою силу… Хіба ти не цього жадав?

– Твоя сила становила цінність, поки перебувала в стані спокою.  Пробуджена, вона мені більше не потрібна, –  сказав Бог Смерті  і почав повільно віддалятися.

Стася слухняно пішла за ним. 

Дорога висвітлювалася  по мірі  її руху: з кожним новим кроком попереду запалювалося слабке світло, а позаду  тієї ж миті  згущувалася непроглядна темрява.

Стася нічого не могла розгледіти навколо, але в неї виникло стійке відчуття, що вони йдуть якимось величезним нескінченним коридором. 

–  Дуже темно, – сказала  вона.

Її голос  гучним, тихим відлунням прокотився по всьому простору.

–  А як, по-твоєму, має виглядати світ мертвих? –  поцікавився Бог Смерті.

– Я не знаю, але, може, варто додати більше фарб? Така темрява пригнічує...

–  Добре, запитаю інакше. Як ти собі  раніше уявляла світ після життя? 

Стася  замислилася  і зрозуміла безумовну правоту його слів.   

Саме так вона його  завжди й уявляла: темний простір, замкнений і безвихідний, у якому часом спалахують слабкі проблиски світла, що не дають  ні тепла, ні надії...

– Ось так! –  сказав Бог Смерті, –  Перш ніж ставити запитання поміркуй, а чи немає відповіді в тобі самій.

–  Звісно, я уявляла царство мертвих саме таким, –   погодилася  Стася, –  Але  все одно  вірила, що, можливо, там не так похмуро,  і  що саме  там я зумію стати щасливою...

–  Тоді подумай на дозвіллі, у чому полягає для тебе сенс щастя... А тепер відпочивай. Скоро побачимося...

І, немов за помахом чарівної палички, запалилося світло –  не яскраве, а дуже м'яке і приємне,  наче  літні сутінки.

ВПЕРЕД ДО НЕБЕЗПЕЧНИХ ПРИГОД!