- Боже, як же я хвилююсь, - зітхаю і вже вкотре смикаю поділ розкішної сукні.

- Не розумію чому, - трясе головою Аліна. - Це ж твоє весілля. Ти маєш радіти. Бути легковажною та веселою. Це твій день.

- Не виходить, - обертаюсь до неї. - Як згадаю, скільки там людей за дверима. Усі вони чекають, коли я вийду, щоб роздивитись. Всім їм цікаво глянути на наречену Марчука Вадима, успішного бізнесмена.

- Тобі не треба на них звертати увагу. Уяви, що там нікого нема і надворі тебе чекає лише коханий чоловік і ваші діти, - підбадьорює мене і кладе руки на плечі. Вона дивиться в очі і посміхається. - Настю, насолоджуйся днем. Бо це, я сподіваюсь, єдине весілля у твоєму житті. Ти щаслива і це найголовніше. Все інше немає значення. Я рада дуже за тебе.

Вона обіймає мене і цілує в щоку, а потім поспішає витерти слід своєї помади.

- Дякую, що ти поруч, - вичавлюю усмішку. - І за пораду. Саме так я й зроблю.

- Ось побачиш, у вас буде найкрасивіше весілля у столиці. Там стільки журналістів зібралось. Усі хочуть сфотографувати і розповісти про тебе.

- Скоріше про Вадима, - хмикаю. - Це він в нас знаменитість.

- А ти зараз станеш його дружиною. Тому готуйся до популярності. Мене вже в університеті запитують, чи не моя це сестра одружується з відомим олігархом?

- І що ти їм відповідаєш? - підношу брови.

- Гордо відповідаю “так”, - сміється. - Ну все, я зараз збігаю подивлюсь, чи все готово. І прийду за тобою.

Аліна поспішає до дверей, та я зупиняю її.

- Аліно, і поглянь, чи все гаразд з дівчатами.

- Не хвилюйся, Тоня з ними справиться.

Тоня, це наша няня, котру ми найняли зовсім недавно. Молода студентка, вона відразу знайшла спільну мову з дівчатами, тому ми й зупинились на ній. Зараз вона ходить з ними десь на території ресторану.

Аліна йде, а я розвертаюсь до дзеркала і ще раз оглядаю себе прискіпливим поглядом. Ну ось і настав той день. Декілька тижнів активної підготовки і ще залишились лічені хвилини, щоб обмінятись обручками і сказати “так”.

Сьогодні я Вадима не бачила, він ночував вдома, а зі мною була Аліна весь час. Вона допомагала з дівчатами, а коли приїхали у ресторанний комплекс, що за містом, допомогла мені одягнутись.

Мама не приїхала, сказала, що не може залишити господарство і що погано себе почуває. Я трохи розчарувалась, адже сподівалась, що вона підтримає мене у цей день. Та вона лише привітала по телефону і то добре.

Недавно заходив Богдан і на мій подив не один. Познайомив мене зі своєю дівчиною. Мила, привітна, звати Марія. Мені сподобалась. Сподіваюсь, у них все вийде. Брат має щасливий вигляд і я рада за нього.

Ну все, скоро виходити. Глибоко вдихаю і поправляю фату. Вже збираюсь прикрити нею обличчя, як двері відчиняються. Нарешті Аліна повернулась. Розвертаюсь і завмираю.

- Тату? - вражено промовляю. Не вірю своїм очам.

https://booknet.ua/reader/spadkomic-mlionera-b427800?c=4624564&p=0