"Лист на Різдво"

Вітаю, МОЇ ЛЮБІ НАТХНЕННИКИ!!!

ЛИСТ НА РІЗДВО»

Хоч і зимова, але для того щоб прочитати зворушливу історію, не потрібна особлива пора року, тож запрошую до книги “Лист на Різдво” 

Трішки про книгу.
Кеті та Майк познайомились через листи. Вони пізнавали одне одного цілий рік листуючись, і врешті-решт Майк вирішив зробити сюрприз і приїхати до тієї яка полонила його серце своєю добротою. Але у долі є свої плани і в ці плани входить: аварія, амнезія і ДИВО! Шукаючи допомоги, він потрапляє у будинок Кеті, але він не пам’ятає до кого їхав, а вона продовжує чекати на Майка. В жодному листі ніколи не було фото, тож лише серце може підказати правду. Історія яка своєю неординарністю захопить вас – це я гарантую!!!
А ще – нам потрібне добро, мрії та віра. Це все є у цій книзі. Хоча ця історія стосується Різдва, але дива трапляються будь-коли, якщо в це вірити.


Уривок:

Сьогодні після того, як Лізі повернеться додому, я прогуляюсь з Кеті, а потім я напрошусь у гості і почитаю їй вірші біля каміна. Але спочатку – треба все це знайти, щоб потрібними словами підкорювати її ніжне,… романтичне серце. Я дивився на неї, доки вона готувала нам какао та кидала в нього зифірки. Вона така мила в цьому рожевому светрику та капчиках з мордочками зайченят. Мила… мила та чуйна Кеті. Я не припиняв думати про те, як буду сьогодні читати для Кеті, але водночас… я вже боявся, що лажанусь. Я ж не знаю, який з мене романтик, чи я взагалі був таким. А як навіть не був – буду вчитись.

  Кеті подивилась в мої очі, і зніяковівши, відвернулась. Поставивши біля Лізі горнятко з какао, побажала смачного. Підійшовши до мене, вона і переді мною поставила горнятко та посмішкою промовила:

  — Смачного.

  — Дякую, Кеті.

  — Ну, що давайте прикрасимо камін?! — З захватом запитала Лізі, надпиваючи какао.

  — Так, звичайно. Ти з нами Майку? — Кеті нарешті зупинила свій погляд на мені і в мені розлилось тепло.

  — Якщо ти не проти… то я з радістю.

  — Звичайно я не проти. — Посміхнулась вона, і я відчув, що Кеті розслабилась. Вона повернулась. Моя Кеті. О, як приємно лоскоче вуха ця фраза – «Моя Кеті».

  — Тоді пішли. Будемо пити какао та прикрашати вітальню. — Кеті узяла тарілку з печивом, маршмелоу* та цукерками.

  Коли ми увійшли до вітальні, розпочалась справжня боротьба з заплутаними гірляндами. Це було весело та по-домашньому. Я відчував себе вдома, але і досі не знав хто я. Та зараз… я за це не переймався. Мені добре. Дуже добре.