Гра в слова + натхнення = "Корона забутого короля"

Вітаю, дорогі читачі та автори!

Нарешті я написала "відповідь" на літ-челендж "Гра в слова" від Інни Турянської.

Дещо з затримкою (минуло вже 24 дні, як я прийняла естафету від Dana N), але, як і обіцяла, я повернулась з новинкою "Корона забутого короля"

(Оновлення щодня о 06:00 ранку, бо твір уже повністю завершений, не рахуючи прологу та епілогу, в ньому 10 розділів, а також передмова).

Спочатку це мало бути невелике оповіданнячко у жанрі містики, яке я хотіла опублікувати саме у цьому блозі. Але в процесі я так захопилась, що вийшла новела на 20 тисяч з гачком слів. Я б могла віднести цей твір до містично-психологічного трилера. Але навряд, ці два десятки тисяч слів впишуться в рамки трилеру, який як правило містить 80-100 тис. Отож, хай це буде містично-психологічна новела, де реальність тісно переплітається з надприродним, а драма розбавлена елементами гумору.

Спершу думала, що буде страшно писати в новому для мене жанрі, але насправді ні. Писала й у забобонну "п'ятницю 13", і в нічній темряві, і під час повітряної тривоги, і в грозу...

Назва "Корона забутого короля" та обкладинка пройшли нелегкий шлях еволюції. Остаточні версії з'явилися день-два тому:

Анотація до твору звучить так:

Отож, перелічу головні "інгредієнти" своєї історії, які ви мені подарували (⁠◠⁠‿⁠◕⁠):
                                                                                                                                                                              ✔️Глибина - Інна Турянська

✔️Повня - Віка Лукашук

✔️Вихор, половик (у сенсі різновид яструба) - Dana N

✔️Привид - Олівія Дейлі

✔️Коронація - Lina Dickson

✔️Водойма - Мері та Грег Шевченки

✔️Омела - Таша Фрост

✔️Труна - Папоян Давид

✔️Видіння - Ніка Цвітан

✔️Зоря - Ірина Скрипник

✔️А-фторсульфо-нилоксиалканперфторкарбонова кислота - Вадим Булава

Як на мене, всі запропоновані вами слова, вдало вплелися в містичний сюжет. ВСІ слова я ВИКОРИСТАЛА у своїй новелі і виділила жирним шрифтом.

Найбільше у тексті згадується слово "привид" (я втомилась рахувати скільки всього разів конкретно).

"Половик (різновид яструба)" - став своєрідним провідником гг по сюжету.

"Водойма" з її "глибиною" теж зіграла свою роль в тисячолітній історії замку.

Далека світанкова "зоря", що нагадує таке близьке і водночас недосяжне майбутнє.

"Коронація" "забутого історією короля" з її таємницями (вигаданий гг, на відміну від його історичних родичів, які також згадуються у творі).

"Омела": В Англії, куди переїхала Софія, здавна існує різдвяна традиція поцілунків під омелою. Через це рослину ще називають "гілкою поцілунків", адже особу, яка стоїть під нею дозволялося цілувати абсолютно всім охочим. Тут я ледь не написала спойлер, але вчасно зупинилась...

Містики в сюжеті часто додають "вихор", "повня", "труна" і дивні паранольмальні "видіння", що не мають пояснень, як і слово, яке я тривалий час гуглила, але так і не змогла запам'ятати...

Ось воно: "А-фторсульфо-нилоксиалканперфторкарбонова кислота". Знаєте, що це за речовина і як вона діє? От і я ні. Якщо серед вас є ті, хто розуміється в хімії, дайте знати. (⁠✿⁠^⁠‿⁠^⁠)

Але попри все, ту інформацію, яку я змогла знайти, здається, вдало змогла вплести у сюжет, розбавивши його гумором. Ось цікавий уривочок-спойлер з цим слівцем:

— Знаєш, Оскаре, твоє існування для мене — це а-фторсу... - одного разу не змігши вимовити одне з найдовших слів в рідній українській мові, Софія засміялася і спробувала ще раз, - Секунду! Як же вона називається? А-фторсульфо-нилоксиалканперфторкарбонова кислота. Якось так...
— Що? Яка ще кислота? - розсміявся хлопець. - Чому ти не можеш бути більш зрозумілою, і не вживати в розмові хімічні терміни? Я взагалі-то тільки звикаю жити в тілі людини.
Софія не втрималась і ще раз засміялася, змахуючи невидимі сльози з очей.
— Це слово є в українській мові, одне з найдовших. Я шукала по всіх словниках, але його ніде немає, окрім одного журналу за 2001 рік, де воно згадується. Я не знаю, що воно означає і як його пояснити, так само, як і твоє існування. Це слово для мене — метафора чогось, що неможливо розгадати.

Також ловіть цитату гг з твору, яку я вирішила взяти за апокриф:

“Кажуть, що привиди живуть там, де є недосказані слова. Якщо так, то моя душа, напевно, стала готелем для всіх бездомних привидів, як і цей замок”.

Хочу зазначити, що мене надихнув "Кентервільський привид" відомого у світі ірландського письменника Оскара Уальда.

А також я скористалася перевагами свого майбутнього фаху історика, взявши за основу маловідомі дані з ранньо-середньовічного періоду історії Англії, а пізніше Великої Британії. Я підкріпила їх фантазією, драмою та містикою.

Тож якось так з'явилась ця історія, яку я буквально написала на 3 дні, маючи незаплановані вихідні від університету.

Сподіваюсь, ця містична історія знайде місце у ваших серцях і якось надихне, замотивує.

Тицяйте сюди, читайте і залишайте відгуки під книгою або в цьому блозі — наскільки в мене вийшов твір у цих жанрах, в яких я новачок. Мені не терпиться прочитати ваші враження. Не забувайте про вподобайки, якщо твір вас справді захопив чи надихнув! Не пропускайте щоденних оновлень!

Ловіть естафету літчеледжу "Гра в слова", хто бажає.

До нових зустрічей! Бережіть себе! (⁠•⁠‿⁠•⁠)