Так ось ким ти мене вважаєш?

Уривок із сьогодняшнього розділу:

"– Юро! Це приголомшливо! Тепер я розумію, чому ти досі не одружився! – хвалить мене Олена, і я дивуюся. Взагалі-то до жінок у мене зовсім не гастрономічні інтереси, і те, що я шикарно готую, не означає, що мені не потрібен регулярний і якісний секс.

– Не бачу зв’язку між моїм готуванням і одруженням! – висловлюю претензію. – Поясни!

– Ділитися такою смакотою з кимось би то не було, я не стала б.

– Навіть заради сексу? – сміюся я.

– Навіть заради сексу. Ця качка – набагато краща!

– Я образився…

– Е, ти чого?

– Тобто качка – шедевр, а секс зі мною так собі, посередній?

– Ну не знаю, нема із чим порівнювати, я не пробувала секс з іншими. А в качках я розуміюся.

І тут я вибухаю. Одна думка про те, що до Олени може торкатися інший чоловік, позбавляє мене здатності тверезо мислити й міркувати логічно.

– Ти хочеш тра@атися з іншими?? Братик не давав можливості позбавитися цноти, а тепер усі шляхи відкриті? Які в тебе далі плани? У тебе є конкретні претенденти? Чи тобі все одно з ким, аби урізноманітнити статеве життя? – видаю зі злістю, що накопичилася за два дні спілкування з батьком.

Отримую вельми відчутного й цілком заслуженого ляпаса, і миттєво оговтуюся. Стискаю зуби, так, що скрегіт лунає. Потираю палаючу щоку однією рукою, а другу стискаю в кулак. Оленка сильно ризикує, ось так от вліпивши мені з усього розмаху. Ні, звісно, усвідомлено я ніколи не вдарю жінку! А тим більше її! Але, роки багатогодинних тренувань і звичка реагувати на будь-яку небезпеку, це не те, із чим варто так жартувати. Беру себе в руки й намагаюся виправити ситуацію.

– Вибач, Олено, вибач. Я не хотів, ляпнув дурницю… Пробач!!! – хрипло кажу я, раптом усвідомивши, що можу втратити.

– Так ось ким ти мене вважаєш? Дівчиною, що засиділася в дівках, і у якої зірвало вентилі???

– Олено! Ні, звісно, ні! Оленко... Пробач, прошу тебе…

– Забирайся."

ОЙ, ЮРО, НЕ ЗАРІКАЙСЯ!