Ви просили, я зробила ❤️

"Подаруй мені тепло" - історія кохання Давида. Молодшого брата Вітринського. 

Євген повертається назад, а я сідаю на лавку, поряд з великим дубом. Підіймаю голову, роблю глибокий вдих. Коли вони вже заспокояться. Можливо й дійсно потрібно було погодитись на пропозицію Жені, тоді батьки перестали так напосідати. Мені вже двадцять два, а вони й досі хочуть керувати моїм життям. Потрібно щось з цим робити. 

 - Ей, божевільна ! - Опускаю голову, й зустрічаюсь з карими очима.

- Що ? - Мій рятівник стоїть переді мною, охопивши свого залізного коня обома ногами. Я так замірялась, що навіть не почула коли він під'їхав. 

 - Чого сидиш тут сама ? Хлопець чого додому не провів ? - Єхидно посміхається. 

 - Який ще хлопець? - Хмурю брови. 

- Той, з якими ти щойно обіймалась. 

- Ти що стежиш за мною ? - Вибухаю, я й так сьогодні роздратована. 

- Ще чого. З роботи їду, он побачив знайоме лице, думав привітатись. Ти тут живеш ? 

 - Мама вчила не розмовляти з незнайомцями. - Встаю з лавки. 

 - А притискатись можна було ? - От нахаба. 

 - То була вимушена міра. Давай, котись звідси. - Махаю рукою, й сама починаю тікати від нього. Ще не вистачало, щоб його батько побачив. 

 - Настю ! Божевільна, дай свій номер. - Кричить мені в спину. 

 - Ще раз назвеш мене божевільною, — Повертаюсь до нього, з моїх очей вже блискавки летять. - І я переріжу тобі гальмівний трос. Бовдур.