Щось давно я не з'являлась у блозі. 

Ловіть новий анонс глави, до книги Солодка кара протистояння

Ловлю її руку за кисть, притягую до себе. Іншою рукою обіймаю за талію. Вона замовкає, губи розкриті, готові до мого поцілунку. І я цілую, засмоктую губи по черзі, проникаю язиком в її рот, досліджую кожен куточок. 

 - Полегшало ? - Відірвавшись від солодких вуст, запитую. 

На що мені прилітає смачний ляпас, не встиг я оговтатись, як вона знову цілує мене, сама. Кілька секунд грається з моїм язиком, потім відлипає й знову замахується. Але цього разу я перехоплюю її руку. Складаю обидві ріки за її спину, міцно стискаю однією за тонкі кисті. 

 - Не полегшало. - Випльовує зі злості, шарпає руками, але не може їх вирвати. - Відпусти. Ти робиш мені боляче... 

 - Ти мені теж. - Вільною рукою, притискаю її до себе. - Своєю поведінкою. Хочеш й далі грати в стерву. Будь ласка. Але знай... я кохаю тебе. Бляха, я так тебе кохаю. Що готовий терпіти всі твої закидони, трахання мозку й навіть твої слабкі удари. - Вона завмирає, мовчить й навіть не кліпає. - Я не відпущу тебе. Як би ти цього не хотіла. Я кохаю тебе Ніколь. 

 - Дан... - починає шепотіти, на її очах бринять сльози, - я кохаю тебе, й це мене вбиває. 

Відпускаю її та відходжу на крок. Я хотів почути її зізнання. Але ж не знав, що кохання до мене її вбиває. По її щоках стікають сльози, вона тихо схлипує, й сука, це я винен. Винен що вона плаче, винен що кохання до мене приносить їй біль. 

 - Я краще піду. - Кажу, не хочу залишати її. Але й дивився як вона страждає через мене, теж не можу. 

 - Ні. Даніелю... - Дівчина ловить мене за руку, - я не хочу, щоб ти йшов. 

 - Тоді чого ти хочеш ? Бо я вже геть нічого не розумію. 

 - Хочу знати, коли саме ти був зі мною  відвертим. Тоді коли ти розповідав мені про себе, був ніжним, турботливим ? Чи коли викрав мене, говорив жахливі речі, розбив мені голову ? Коли саме ти був собою ? Коли ми були в цьому будинку, чи у твоєму підвалі ? - Ніколь підвищила тон, сльози градом стікають по її щоках, і я не в силах на це все дивиться. Душа рветься на частини. 

 - Я завжди був чесним з тобою. Й ті всі вчинки, це і є я. - Знову наближаюсь до неї, кладу долоні на її щоки, великими пальцями стираю сльози.  -  Я готовий мільйони разів прости вибачення за те, що зробив. Й можу пообіцяти, що більше ніколи, чуєш ніколи не змушу тебе страждати. Якщо ти хочеш, щоб я пішов з твого життя, тільки скажи. Я зникну. Але... якщо ти даси мені... нам ще один шанс, обіцяю зробити тебе  найщасливішою дівчиною на цілому світі.