Ну от і все...

Ну от і все...  Ще декілька тижнів тому,розпочинаючи роботу над "Ліки без рецепту не продаються" я навіть не сподівалась,що зможу її закінчити,чи що вона буде мати читачів. Скільки хвилювань і емоцій я отримала створюючи  героїню. Я вдячна читачам за їх витрачений час і авторам,які допомагали порадами. Я знаю,що до ідеалу мені далеко,мені відомо і про помилки і про можливі опечатки та я виправлюсь. Я зможу зробити все для того,щоб ви змогли знову поринути у пригоди Древендумом.

Коли з'явиться продовження? Я сказати не можу,не знаю як вирішить моя муза. Та сподіваюсь,що в скорому часі ми знову зустрінемось на сторінках книги.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

LanguageTool, гарний додаток для браузера, допоможе з одруківками і помилками. Не з усіма, але багато хто тут ним користується)))

Показати 3 відповіді
Любава Волошин
26.08.2024, 12:55:42

Дмитро Євтушенко, Спасибі за підказку)))обов'язково почну користуватись)

avatar
Ляна Аракелян
25.08.2024, 21:29:18

Вітаю! Тепер я можу спокійно прочитати всю книгу. Легкого пера та вдячних читачів!

Любава Волошин
25.08.2024, 21:35:54

Ляна Аракелян, Дякую)))

Інші блоги
Обираємо нову обкладинку і назву!
А може, час змінити обкладинку? Давненько я нічого не писала з книг, не заглядала на сайт, тому випала дещо з трендів)) Але сьогодні вирішила трохи з вами порадитися)) Знаєте, у мене вічна проблема з вибором обкладинок.
Загадка Булочки....
Кидаю вам початок завтрашнього розділу, а от візуал буде з кінця.....Ваші припущення? Мене занесли до кабінету лікарки й поклали на кушетку. - До чого ти вже довів дівчину? - запитала Лія в Гординського. Міха залишився
візуал
До завтрашнього оновлення книги Щоденник служниці (розділ 75) "Вранці я прийшла розтоплювати камін у малій вітальні. Вигребла так багато попелу… і напівзгорілого паперу… один аркуш взагалі згорів тільки
Трохи поцілунків вам та озвучки
Привіт вам. Прода до “Відьминої служби підтримки 2” на сайті. А в наступній на вас чекають поцілунки) — Чим же вам допомогти, містере Хоум…? — видихнула я в губи, відчуваючи як його долоні розгладили
І хто її такою зробив??
Попри близькість Едварда, приїжджаю на роботу як королева, і коли ми виходимо з машини, він знову подає мені руку, при цьому процідивши крізь зуби: — Досить випендрюватися й вдавати, ніби мене тут немає. Це питання безпеки!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше