Привіт!
Мене не раз питали.. а як я взагалі пишу? Хожу днями та продумую деталі? Десь собі в чернетках описую героїв, їх характер, особливості? Складаю план книги, рухаюсь по ньому?
Коли Ви читаєте книгу, Ви не бачите слова, Ви бачите образи. Наче дивитесь фільм. Не завжди чіткий, але це і не потрібно. Чим цікавіше, тим швидше перегортаєте сторінку, щоб Побачити нову сцену!
Коли я пишу книгу, відбувається те саме! Я починаю писати, а потім починаю бачити образи! Я записую їх в слова. І що саме цікаве, якщо щось має відбуватись активно, швидко - я поспішаю записати, роблячи помилки. Спробуйте дивитись фільм та записувати його на папері. Ні, не тільки діалоги. А всі подробиці, деталі.
Я ніколи не будую план. В мене є ідея, в мене є розуміння найближчих подій. Деталі виникають в процесі. І це найулюбленіший момент в написані! Коли Ви миєте посуд, Ви не думаєте про те як швидко стікають краплі, зливається вода, злітає бруд. Ви просто миєте. Так от інколи враження, наче мої руки просто клацають по клавіатурі, самостійно описуючи всі подробиці.
Єдине, основні лінії подій продумую в часи відпочинку, або коли хочеться відволіктись від буднів, або разом з донькою, прогулюючись вулицею.
А як виглядає Ваш процес творіння?)))
3 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак само, наче кіно дивлюся та записую...
Анна Лященко, Згоден, таке теж часто буває)
Доброго вечора. Теж ніколи на будую жодних планів. Мої герої живуть завжди своїм життям. Я ніколи не знаю куди моє натхнення заведе мене сьогодні. Головні герої сваритимуться, чи кохатимуться.
Єдине, це можу швиденько записати якусь фразу, що в цей момент прийшла в голову.
Іра Майська, Нас би тут почитали лікарі, швидко б поставили діагноз))) але, я згоден.. інколи приходить ідея, в якій я точно знаю як все закінчиться.. а інколи, як все почнеться.. дивно, але герої дійсно стають живими, адже ми вселяємо життя в них.. а потім дивимось на їх вибрики, вчинки та пригоди)))
Я завжди пишу ввечері, тільки тоді маю вільний час. Перечитую попередні розділи, і тоді приходить натхнення. Також буває коли щось роблю, у мене в голові діалоги та події, це дуже надихає і я вже чекаю моменту, щоб писати.
Я не складаю плани, а іноді так швидко пишу що сама встигаю тільки читати. Це саме відбувається настільки швидко, що я не усвідомлюю що пишу а виходить історія. Герої також живуть своє життя, буває у мене виникають думки ТО ЦЕ БУВ ТИ? або ж ТА ЯК ТИ МІГ. Коли розповідаю це комусь хто не писав ніколи, їм це дуже дивно. Як можна писати та не очікувати чогось від власного персонажа, а я кажу можна.
Олівія Дейлі, Абсолютно згоден з Вами!!! Те ж саме постійно відчуваю!!! Інколи сідаю за главу, навіть уяви не маю, що там може бути.. а як дописую - то ловлю себе на думці «оце поворот, я в шоці»)) і питаю книгу «а що буде далі?»)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати