Додано
29.07.24 12:59:52
Тиждень навпаки
Дуже хочеться залишити тут відгук Віка К. до мого роману "Тиждень навпаки". Для мене це неоціненна можливість подивитися на власну книгу іншими очима. До речі, 1 серпня на вас чекає чудова знижка на книгу...
”– Це був неправильний перший тиждень. Навпаки. Почнімо спочатку, правильно.
– Це був найважливіший і найправильніший перший тиждень, який зробив нас тими, хто ми є„
Ну що ж, от і я познайомилася з творчістю Ангеліна. Це невелика, але цікава історія. І не дивлячись на її об'єм вона несе в собі важливу тему. Полюбляю такі історії, особливо, коли автор робить це ненав'язливо, легко, з ноткою гумору та простоти.
"– Ти зараз серйозно говорив чи просто, щоб рідню позлити?– А котра година? – діловито підняв руку з годинником. – Уже дев'ята. Ні, в цей час я зазвичай говорю дуже серйозно."
Оскільки це було перше знайомство з автором, то варто зазначити особливість стилю. Сам по собі він легкий та приємний, однак я не дуже полюбляю історії від імені автора, тому мені було дещо незвично та некомфортно, особливо на початку. Чомусь на такі тексти в мене йде більше часу, мені доводиться читати їх більш вдумливо та іноді перечитувати.
Сюжет розвивається швидко, місцями може здатися що занадто швидко. Але для мене це, в принципі, нормально, конкретно тут. Можливо саме через стиль подання. Задумка добре прослідковується та завершена. Так, відчуття нереальності подій присутнє, але в даному випадку, на цьому не хочеться зациклюватися.
Читаючи цю історію, ти в черговий раз замислюєшся над сталими стереотипами нашого суспільства – бідні завжди невдахи та самі винні в своєму становищі. А багаті автоматом стають поганими. Я не виправдовую зараз ні одних ні інших, проте буває так, що людині вішають ярлик тільки за соціальним статусом, не зважаючи на інші обставини.
В цій історії прозвучала фраза, яку кожен з нас чув, та й сам говорив неодноразово – "Кожен отримує те, на що заслуговує за розумом і здібностями." Здавалося б, банальна фраза, але ж і вона має два боки. Нам зручно так вважати коли це стосується інших, для нас самих же вона вже не актуальна...
Батько головного героя вирішує що синочку пора дорослішати, а не лише прогулювати своє життя та витрачати його статки. От наче все логічно, молодець батько, хоче щоб його син був людиною, чогось добився. Але так тільки здається. Або здалося мені.
І за логікою речей нас очікує бунт мажора, нестерпне життя героїні, якій дісталася роль, чи то наглядача, чи то вихователя. Довгий шлях до переосмислення і тд і тп. І всі прєлєсті від мажора, якого лишили грошей та звичного життя. Але ні, все це не про Микиту. Цей хлопець просто загублений у світі в якому виріс. Він не бачив іншого життя. І не тому що не хотів, а тому що йому, грубо кажучи, обмежили кругозір. Так важко пояснити, це треба читати, щоб зрозуміти про що я.
"Він не схожий був на жорстоку чи злу людину. Можливо, просто ще не нагулявся."Із самого початку цей герой дивує читачів своєю поведінкою та прийняттям ситуації. Ставленням до дівчини. І це може здатися нереальним, неправильним. В житті так не буває. Частково я згодна. Люди не змінюються так швидко. Та що там, люди взагалі не змінюються. Але їх змінюють обставини. Він швидко прийняв ситуацію, бо в душі він не такий, яким намагався бути, і на те теж були причини.
"– Отже, які у нас плани на цей тиждень? – з ентузіазмом поцікавився молодий чоловік.– Спочатку плани на вечір, – поправила Оля, яка не очікувала такої швидкої акліматизації."
Так, хлопцю важко прийняти реальність в якій він опинився. Але не з точки зору неприязні, а від нерозуміння того, що люди так живуть. Та що там живуть, виживають. Якраз напередодні мені трапився розрахунок прожиткового мінімуму, яке співпадіння, правда
Так от, я може й менше ніж він, але теж дивувалася представленим цифрам.
Так от, я може й менше ніж він, але теж дивувалася представленим цифрам. "Бабко-молодший абсолютно не розумів, як в одному місті, в одній країні можуть уміщатися дві паралельні реальності, які не перетинаються"Так, він не ідеальний, проте він щирий. В ньому немає тої зверхності, що притаманна багатьом, в незалежності від статусу. Він сприймає людей та ставиться до них просто як до людей, не дивлячись на їх статки. Один його вчинок для сусідки та її дитини говорить про нього, як людину, красномовніше тисячі слів. Це саме те що визначає людину. Не гроші, не статус, а її вчинки. Але не дивлячись на це, мені б хотілося більше його думок.
"Він раптом зрозумів, що йому й самому цікаво випробувати себе. Чи зможе він прожити ось так п'ять днів, що практично вже залишилися? Чи стане це поштовхом для створення чогось вартісного?"Мені сподобалася і Оля. Не дивлячись на обставини вона залишалася людиною. Маючи невеликий дохід, навіть втративши роботу, вона все рівно намагалася допомогти сусідці з дитиною. Не зганяла злість за невдачі на хлопцеві, хоч і була така думка. Вона б могла використати ситуацію, пропозицію хлопця і отримати роботу мрії та ні про що не думати, але вона не з тих людей.
"Якщо твій батько так чинить із рідним сином, із другом сина, чия мати тяжко хворіє... Після того, що він сказав сьогодні про мене... Я не хочу працювати в такій компанії. А мрія? Знаєш, кажуть, бійтеся своїх бажань? Так ось я більше не хочу, щоб це моє бажання збувалося."Мені так же сподобалися стосунки між героями. Так, швидко, але їх ніхто не ідеалізував. В них були непорозуміння, як і у всіх. Ніхто не намагався бути кращим ніж він є. Сварились, мирились, признавали свої помилки. І продовжували кохати. Бо не існує ідеальних в цьому світі, існують кохані. І я рада, що Микита зрозумів чого хоче від життя і взяв все в свої руки.
А ще мені сподобалася бабуся, хоча і був неприємний момент. Але з нею детально ви познайомитеся самостійно. Так само, як і зі справжніми друзями хлопця)
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Вікторія Шевченко, Дякую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати