50 підписників на моєму акаунті

СКІЛЬКИ, СКІЛЬКИ?! 50?!?! °0° Мамо, я не поступатиму до ВНЗ, я популярна))))). Жартую).

Насправді я не можу виразити словами свою радість. Це настільки неймовірні відчуття, що зрозуміти мене зараз зможе тільки той, хто це переживав. Ніби, число не таке й велике, але скільки радості від нього). Пам'ятаю, колись, скиглячи, що у мене нічого не виходить, я говорила: "Та мені хоча б 50 підписників на Букнеті, і мені вистачить, я буду найщасливішою". Знала б я тоді, що колись справді досягну цього). Я щиро дякую усім, хто увесь цей час підтримував мене, слідкував за блогом та творчістю. Ви - найкращі(⁠◍⁠•⁠ᴗ⁠•⁠◍⁠)⁠ люблю вас

А тепер настав час знайомитись (щось я пізно зметушилась, ахахха). Хто ж така Ліна Діксон? (Зараз я вас змучу своїми монологами, аххаха)

А Ліна Діксон це юна подолянка, що горить любов'ю до цього життя. (Ліна Діксон - псевдонім, справжнє ім'я поки що триматиму в секреті, хоча є тут люди, які його уже, напевно, знають)). 

Хобі маю більше, ніж є зірок на небі). Минолуго року я закінчила дитячу музичну школу, бездоганно оволодівши співом (спорано) та грою на бандурі. Неймовірно люблю музику, та все, що з нею пов'язано. Захоплююся сольною грою, граю у оркестрі та особливо люблю виступати на сцені. Коли диригент змахує паличкою, а далі починається просто феєрія... Це неабияк заряджає та надихає мене). Музика у мені і я в музиці). 

Іншою галуззю, яка є невід'ємною складовою мого життя є художнє мистецтво та рукоділля. Тут я не маю якоїсь спеціальної освіти, просто самоучка). Але я ніколи не відмовлюся від авантюри перелювати картину Ван Гога, зробити макет Сонячної системи або цілий глобус технікою пап'є-маше). 

І, звичайно, письменництво, без цього нікуди). Вмощуйтесь зручніше, адже зараз буде дооооовга історія). Я почала писати ще у... 2021 році? Леле, мені 13 було :_). Це було лише шкільне завдання з зарубіжної літератури: написати короткий детектив, нічого більшого. Та я так захопилася цим, що на домашньому завданні нічого не закінчилося. Я писала фанфіки, коротесенькі повісті (хоча зараз розумію, що був просто крінж і не більше :_) ). Потім на деякий час перестала писати, набридло. Та одного вечора, сидячи вдома з молодшим братом, я помітила, як він дивиться мультик. Від нудьги мимовільно почала дивитися разом з ним). Мені дуже сподобалися образи п'яти головних героїв, які і лягли в основу моєї першої публічної книги "Гри без правил", а потім і в основу детективної тетралогії "Лондонські дощі", над якою я уже працюю майже два роки. Письменництво настільки вкорінилося в моє життя, що я тепер не уявляю себе без цього. Скільки емпатичних сліз я пролила над написанням сентиментальних сцен, наскільки посадила собі зір, скільки хвилювалася за власних героїв. Одного разу, під час опису загибелі, одного з героїв, мій фітнес браслет раптом панічно завібрував, через те, що мій пульс на той момент сягав 175.  

Люблю вивчати історію (це, напевно, уже всі зрозуміли))) та англійську мову. У майбутньому бачу себе на факультеті іноземної філології, а потім професійним мовознавцем, письменником та музикантом. 

До речі, сьогодні взагалі потрійне свято, адже у мене одночасно стукнуло 30 підписників у Інстаграмі liinaadiicksoon (і хто не підписаний все ще може поповнити це число), і рівно рік тому я закінчила писати "Гру без правил" та розпочала "Зрозуміти і простити". 

А я... От вона я). Життєрадісна, дружня та відкрита, хоча подекуди буваю запальноюя обурливою та образливою _:). Фото додаю)

Ще раз дякую усім вам, обіймаю і цілую кожного))