Вулиця Музична. Чи існує вона насправді?
У загальноосвітній школі, з першого класу, зі мною поряд сиділа ввічлива і лагідна, фантастично доброзичлива дівчинка, яка залишила по собі лише виключно гарні спогади. Але, на жаль, за три або чотири роки вона, разом з родиною, кудись переїхала. Класна керівниця, на радощах, стрімко підсадила до мене повну протилежність отієї, по дитячому сонячної та вельми щирої, позитивної щебетушки. А саме, надто проблемного хлопця.
Він постійно лаявся, мав неохайний вигляд і безперервно створював проблеми всім навколо себе. Його прізвище, Дикарєв, ідеально збігалося з внутрішньою сутністю дійсного бунтаря та невгамовного лиходія.
Багато років по тому я знову з ним якось зустрівся, і це вже була зовсім інша, врівноважено доросла, людина. А тоді, ще у школі, я полегшено зітхнув лише останніми роками, коли той хлопець нарешті пішов до професійно-технічного училища.
Отже, наприкінці навчання я “насолоджувався” за партою вже третім сусідом, “новачком” Валерою. Дорослі жінки чомусь вважали його красенем, проте класна керівниця дуже-дуже влучно обізвала Валеру “тихим болотом”, що майже відразу і почало виправдовуватись. Однолітки теж сприймали його повнісінько “чужинцем”. По-перше, через своєрідну поведінку, а по-друге, бо він реально був не з нашого району, оскільки тимчасово мешкав у своєї бабусі, за декілька багатоповерхівок від мене, з причин, що залишилися у таємниці.
Якось я спитав Валеру щодо справжньої домівки, і той відповів, нібито його родина має приватний будинок у мікрорайоні “Космос”, на вулиці Музичній.
У той час, власне, я щойно закінчив музичну школу, раз у раз запрошувався в аматорські рок-гурти в якості клавішника, складав численні вірші та мріяв про першу книжку, тобто мав певні мистецькі схильності. Поєднання космосу з Музичною вулицею, почуте від сусіда за партою, здалося мені доволі цікавим, з творчого погляду, позаяк викликало різноманітні асоціації, надихало та запалювало.
Минуло надто багато років. Розмірковуючи над тим, куди ж безпосередньо оселити свою примхливу головну героїню та майбутню скрипальку, я раптово пригадав своє шкільне навчання і отой будинок Валери, який жодного разу не бачив.
Закортіло поїхати туди, відчути атмосферу, щоб надалі ретельно відтворювати її у книзі. Але, чи не зруйнує таке відвідування вже сформованого в моїй уяві світу? Чи не достатньо усвідомлювати, що вулиця Музична дійсно існує у моєму місті? А отже, нехай Запоріжжя “містить” заразом і затишний будиночок з білої цегли, цілковито вигаданий, і зухвалу білявку з її “астрономічним” хлопцем, чому б і ні, га?
Єдине, на що я наважився, це обмежено скористатись перевагами сучасних технологій. Відшукав у вільному доступі деякі світлини (котрі мною поступово публікуватимуться), які допомагатимуть читачеві візуалізовувати події з поточних розділів.
За цим разом пропоную вашій увазі довоєнні знімки, зроблені під час святкування Першого Дзвоника. Не дуже яскраві, зате із зображенням реальної школи з району “Космос” міста Запоріжжя, неподалік Музичної вулиці. Пам’ятаєте першовересневі пригоди Даринки та її хлопця (розділи #3 та #4)? Це саме відтіля.
У якийсь спосіб, і моя щира сусідка за партою, і ті хлопчаки, що з’явилися згодом, всі вони втілилися у “шкільних” та деяких інших історіях, які відтепер прикрашають не стільки справжню вулицю Музичну, що розташована десь у Запоріжжі, скільки ту “Вулицю Музичну”, що пропонує “Букнет”.
