У загальноосвітній школі, з першого класу, зі мною поряд сиділа ввічлива і лагідна, фантастично доброзичлива дівчинка, яка залишила по собі лише виключно гарні спогади. Але, на жаль, за три або чотири роки вона, разом з родиною, кудись переїхала. Класна керівниця, на радощах, стрімко підсадила до мене повну протилежність отієї, по дитячому сонячної та вельми щирої, позитивної щебетушки. А саме, надто проблемного хлопця.

      Він постійно лаявся, мав неохайний вигляд і безперервно створював проблеми всім навколо себе. Його прізвище, Дикарєв, ідеально збігалося з внутрішньою сутністю дійсного бунтаря та невгамовного лиходія.

      Багато років по тому я знову з ним якось зустрівся, і це вже була зовсім інша, врівноважено доросла, людина. А тоді, ще у школі, я полегшено зітхнув лише останніми роками, коли той хлопець нарешті пішов до професійно-технічного училища.

      Отже, наприкінці навчання я «насолоджувався» за партою вже третім сусідом, «новачком» Валерою. Дорослі жінки чомусь вважали його красенем, проте класна керівниця дуже-дуже влучно обізвала Валеру «тихим болотом», що майже відразу і почало виправдовуватись. Однолітки теж сприймали його повнісінько «чужинцем». По-перше, через своєрідну поведінку, а по-друге, бо він реально був не з нашого району, оскільки тимчасово мешкав у своєї бабусі, за декілька багатоповерхівок від мене, з причин, що залишились у таємниці.

      Якось я спитав Валеру щодо справжньої домівки, і той відповів, нібито його родина має приватний будинок у мікрорайоні «Космос», на вулиці Музичній.

      У той час, власне, я щойно закінчив музичну школу, раз у раз запрошувався в аматорські рок-гурти в якості клавішника, складав численні вірші та мріяв про першу книжку, тобто виявляв певні мистецькі схильності. Поєднання космосу з Музичною вулицею, почуте від сусіда за партою, здалося мені доволі цікавим, з творчого погляду, позаяк викликало різноманітні асоціації, надихало та запалювало.

      Минуло надто багато років. Розмірковуючи над тим, куди ж безпосередньо оселити свою примхливу головну героїню та майбутню скрипальку, я раптово пригадав своє шкільне навчання і отой будинок Валери, який жодного разу не бачив.

      Закортіло поїхати туди, відчути атмосферу, щоб надалі ретельно відтворювати її у книзі. Але, чи не зруйнує таке відвідування вже сформованого в моїй уяві світу? Чи не достатньо усвідомлювати, що вулиця Музична дійсно існує у моєму місті? А отже, нехай Запоріжжя «містить» заразом і затишний будиночок з білої цегли, цілковито вигаданий, і зухвалу білявку з її «астрономічним» хлопцем, чому б і ні, га?

      У якийсь спосіб, щира сусідка за партою та хлопчаки, що з’явилися згодом, всі вони втілилися у «шкільних» і деяких інших історіях, які відтепер прикрашатимуть не стільки справжню вулицю Музичну, що розташована десь у Запоріжжі, скільки ту “Вулицю Музичну”, що пропонує «Букнет».

   Нижче наводиться зображення реальної школи з району «Космос» міста Запоріжжя, неподалік Музичної вулиці.

МАТЕРІАЛ СТВОРЕНО ВИНЯТКОВО ДЛЯ «БУКНЕТ», КОПІЮВАННЯ ДО БУДЬ-ЯКИХ ІНШИХ ЛІТЕРАТУРНИХ САЙТІВ Є СВІДОМИМ ШАХРАЙСТВОМ ТА ПОРУШЕННЯМ АВТОРСЬКИХ ПРАВ

◇ Хвалебна пісня жіночій геніальності ◇
✉️ serglyakhovskiy@ukr.net