Що любите писати більше?/Ілюстрації до глави
Привіт, любі відвідувічі блогу! Радію, що змогла викласти цей допис, не дивлячись на постійні відключення світла і поганий інтернет. Останнім часом багато зникаю, так як букнет чомусь не працює, коли світла немає, мій мобільний його не витягує. Але не опускаю руки і чекаю, що можливо колись щось зміниться на краще. ..)Плюс в тому, що писати книгу можу і без інтернету…) І от нарешті, допрацювала нову главу книги «Коли сонце не зійде», яку й можете читати. І в цей раз справді, сонце не зійшло. Світ, в який потрапили наші герої, знищений невидимим убивцею — червоними сутінками, які огорнули все навколо і вбило все живе. Крім того, головний герой Ден теж помер. А без нього герої втратили будь який захист у цьому новому померлому світі, в якому ще й монстри з’явились. (Звідки і хто вони такі, буде пояснення в главі)
Взагалі, емоційно важка для мене глава. Завжди нелегко описувати емоції горя і безвиході, приреченості та страху, небезпеки та боротьби за виживання. Героям буде нелегко. Але чи справді Ден помер і все настільки приречено, як бачить головна героїня Ксюша? Адже все тільки починається.
Взагалі виникло питання, як у вас з написанням емоційно важких глав? Вам більше подобається писати щось веселе та радісне, чи навпаки? Взагалі я, як автор садист більше полюбляю писати саме такі важкі глави, де біль, страх, приреченість та інше скло. Зганяю пар на бідолашних героях, так би мовити. Цікаво як у вас з цим?
Ну і як завжди, ілюстрації до глави. ШІ щось барахлив в цей раз разом з інтернетом, і трохи налажав з окремими деталями та лицями, але після пластирів на футболці, як було в ілюстраціях до попередньої глави, і в минулому дописі, я йому все пробачаю…))
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧудові ілюстрації! Щодо написання, то мені теж подобається писати емоційні глави, так як такі емоції спонукають читача переживати сильні емоції та запам'ятовувати книгу.
Eva Lukyanova, Взаємний симбіоз ))
Чудові ілюстрації, моя хороша!) На останній Ден прям красунчик♥️ Нарешті я побачила Костю, Марину та Борю — класні які! Перші три картинки — сильні важкі емоції добре передали, відчула весь біль зі Ксю:((. А атмосферний червоний ліс який же, ще й монстри там — все дуже класно. Ти молодчинка зі своїм ШІ♥️
Щодо описів... Мені важкі емоції описувати важко, потім довго від цього відходжу, бо наче через м'ясорубку пролізла. Але всі емоції важливі, всі потрібні — як позитивні, так і негативні. Якщо якісь даються важко, то є над чим працювати.
Зі світлом та інетом в мене, як і в тебе, теж все погано, тому прилаштовуємося поки до того, що є. Але вірно в краще!)
Нових натхнень тобі, моя хороша ? Тримайся там! Ти молодчинка, розділ емоційно-сильнмй новий вийшов. Так тримати!) І я знов чекаю продовження ♥️
Lexa T Kuro, Дуже дякую, моя хороша))❤️ так, вирішила додати всіх героїв, а то якось несправедливо вони були задвинуті на другий план в ілюстраціях) а от монстрів мені передало такими як я й описувала, мене це здивувало))была впевнена, що навряд Чи попаде в ціль)
А от на рахунок емоцій, що описую, то завжди нагадую собі, що це не за правду все, типу як співпереживання герою з фільму — спектр важких емоцій, але ти розумієш, що це неправда, тому й можеш насолодитися процесом)) можливо люди шукають ці емоції в іграх та фільмах, а я шукаю в тому що пишу, але і не без радісних емоцій, звісно))
Тобі також натхнень і це все дуже взаємно!! Чекаю на Колонію)) ❤️
Ну Ден зі зброєю тут вийшов справді вражаючим! Та й з обличчями нічого страшного не було, кожна ілюстрація по своєму красива та відображає емоції героїв))) Яка ти молодець, що встигаєш публікувати такі детальні і емоційні глави у нелегкий період відсутності світла та інтернету! Вже заінтригувала такими постапокаліптичними нотками та таємничими монстрами, цікаво буде дізнатися як герої виживуть у цьому новому світі і чи воскресять Дена до життя))) Ой, а веселих історій у себе я чомусь і не пам'ятаю, завжди на чомусь серйозному зосереджував увагу. Хоча раніше більше опікувався саме сюжетом, а зараз на перше місце висуваю саме емоції та внутрішній світ героїв. Такі морально тяжкі глави даються мені неймовірно важко, хоча зараз я ще й з особистого досвіду багато чого черпаю і болючі теми мені надто гарно відомі. В новій повісті якось поза планом я вималював образ героїні, яка тяжко переживає наслідки війни. Незважаючи на те, що вона повернулася на свята до рідної оселі, але її часто переслідують страшні видіння з ворогами, кров'ю, помираючими товаришами та брязкітом зброї. Взагалі, там буде сильна та емоційна повість, якщо я нічого не зіпсую ближче до кінця, бо пишу все спонтанно)))
Максиміліан Степовий, Ой дякую))) та да, якщо не дивитися на другий план, то все нормально))Ші не навчився ще всіх малювати добре)) але й так непогано...) Та да,зі світлом прямо біда...(( Часто через це навіть читати не можу, бо не тягне,а я вже скучила за нормальним читанням. Якщо завтра зі світлом пощастить, продовжу читати твою книгу, цікаво вже що там...) А повість...дуже цікаво, ще й героїня з душевними травмами...я таке люблю))
Ну найперше, картинки як завжди топ))
По друге, навіщо я про читала, що Ден помер) хоча я насправді сподіваюся що ні)) якщо чесно теж люблю "вбивати" героїв))
Ну якщо писати емоційні і напружені сцени це якийсь особливий вид релаксу від якого отримаєш задоволення. Але й водночас ти співпереживаєш герою і намагаєшся вілчути його в цей момент. Я люблю писати гумор, бо люблю жартувати, але важкі сцени не замінить ніщо, писати їх цікаво і я люблю це робити. Як не дивно на гуморі і легкому інколи навпаки штопорюся))
Eva Lukyanova, Так коли вони проходятть довгий шлях, рука не піднімається вбити їх по справжньому))
Мені набагато краще писати саме напружені моменти. Тоді я пишу з особливим азартом...)) А от милі миті даються складно)
Твою нову главу прочитала вже, вона прекрасно-гірка❤️ Візуал класний)
Eva Lukyanova, Ну-с, поки що...
Напружені моменти писати складніше. Тож над ними сиджу довше, аніж зазвичай. Але от щось веселе мене відволікає та дарує радість. Адже хто як не автор покепкує зі своїх персонажів?)
Хоча от в напружені моменти, чи от сумні іноді вкладаю часточку свого. Типу чомусь настрою нема, за вікном дощик... значить буде сумний момент.
Але от гумористичні дають таки відволіктися. Їх люблю, але про важливість напруження не забуваю)))
Віка Лукашук, Дякую, що поділилась)) насправді це добре,що подобається писати про позитив, це справді відволікає, та й такі книги читаються частіше, адже читачам це також треба)
Не люблю писати повсякденне життя та детективну частину сюжету, а от романтику, скло та якийсь екшн просто на одному диханні:)
Lina Dickson, Ооо, реально, так і є))обожнюю екшн як читати так і писати)) дякую за вашу думку))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати