Дякую за довіру! Потребую вашої думки.

З ходу вибачте за спам у блозі :-) на сьогодні це останній.

Я просто не могла не подякувати, за вашу підтримку.

До відкриття передплати мене попереджали, що не варто очікувати багато продажів під час першої передплати, бо люди ще не знають тебе, як комерційного автора, чи дотримуєшся ти графіку викладки, чи не закинеш книгу десь по середині і т.д. і це дійсно так, тому мені не аби як приємно, що ви мені довірились. 

На знак подяки, додаю сьогодні ще один бонусний розділ для вас, мої квіточки.

Дякую, що підтримуєте! Дякую, що довіряєте! Дякую, що ви у мене є!

 

І ще, хочу запитати чи слідкуєте ви за життям авторів у соцмережах? Вам цікаво дізнаватись якісь факти з життя авторів, чи ви цікавитесь лише творчістю?

Було б вам цікаво, бачити мене в одній із цих мереж, не лише як автора, а й як живу людину? 

Дайте мені про це знати в коментарях будь ласка (і вкажіть соцмережу якою користуєтесь більше).

На сьогодні з блогом все. Зустрінемось, коли у мене буде щось цікавеньке для вас.

Бережіть себе!

Обіймаю. Ваша, Ксенія Стрілець.

 

"Той самий день"

Уривочок:

– Привіт! – радісно вітається Аделіна, коли я відповідаю на дзвінок.

– Привіт, рада тебе чути, – кажу лагідно подрузі. Хоч ми лише зранку розмовляли, та враховуючи насичений подіями день, у мене таке відчуття наче ми тиждень не спілкувались.

– Як ти? Ніжишся в обіймах красунчиків? – хитро запитує.

– Та де там, – додаю в голос нотки розчарування. – Лежу на ліжку, мокра наче курка, після того, як залізла в чужий будинок, а на додачу мій, майже голий, зад бачила вся округа.

– Що? – в слухавку чутно, як щось падає, а потім шум і сміх. 

– Все в порядку? – запитую схвильовано.

– Нормально все, – швидко відповідає. – Це я трошечки з ліжка впала, а твій учень, який обіцяв любити мене нормальну і з придурю, тепер сміється з мене.

– Може пізніше поговоримо, раз ти зайнята?

– Ні, ні, ні, навіть не думай покласти слухавку після того, що сказала. Чуєш? – запитує, а в слухавці починає щось шуміти та булькати. – Це я наливаю собі винце в очікуванні твоєї розповіді. Подробиці. Мені потрібні подробиці.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Очеретяна Кішка
31.05.2024, 20:27:38

Я цікавлюся тим, як живе авторка, бо творчість - це частина особистості. Тієї самої, в якої є діти, собака, кішка, квітник, та талант до співів. Твої СЛРки - це щось дуже світле, тепле і таке обнадійливе в наш жахливий час.

Ксенія Стрілець
31.05.2024, 22:08:53

Очеретяна Кішка, дякую тобі, моя квіточка, за такі приємні слова. Чекаю , коли ми з тобою заспіваємо ще щось, окрім пісні про упиря ;-)

avatar
Віра Вікторівна
31.05.2024, 17:18:00

Дякую за бонусну главу!)❤️✨ Ще не читала, але... супер!) І цікаво... ВСЕ!) Ти ж не тільки пишеш!) Все буде! Це тільки перші кроки до маленької мрії!) ❤️✨

Показати 3 відповіді
Ксенія Стрілець
31.05.2024, 17:38:57

Віра Вікторівна, так, їх любиш як дітей. До нас прибилась біла пухнаста кішечка і прожила з нами більше 20 років і ми теж не були готові замінити її, бо ніхто не буде краще за неї. Але вирішили, що у дітей теж має бути подгруга, якою для нас в свій час була наша Жанна, тому сьогодні взяли з притулку тигрову крихітку.

Інші блоги
Чи продовжувати писати?
Чи варто продовжувати свій шлях у писемності? Це питання, яке постійно повторюється в моїй свідомості. У світі, де щодня народжуються тисячі слів, чи знайду я своє місце серед них? Письмо для мене — не просто хобі, а глибока
Піратство...
Ніколи такого не було, і ось знову. Знайшов свою книгу "Без втрат не вийти" на лівому ресурсі. На Букнеті вона безкоштовна. Ось тепер думаю, обурюватися тим, що хтось так робить, чи радіти, що книгу оцінили, раз
Різдвяна історія
Йосифа різдво? Любий друже! я розкажу тобі одну цікаву історію, точніше, про одну пригоду хорошого хоробро хлопчика, якого звали йосип, якось, одного разу, під свят вечір, йосип пішов до лісу, по ялинку, він дуже любив різдво,
Бабій незайманій не пара. Знижка!
Друзі, сьогодні діє знижка на мій роман НЕ ПАРА #різниця у віці #незаймана героїня #неймовірний чоловік - Підсадила ти мене на себе. - Я тебе? - вистрілюю з невірою. - Ти-ти. Посміхнувшись, Сашко правою рукою підхоплює
Якби Руслан вів інсту
Руслан — другорядний персонаж в "Порах року. Зникнення Зими". Вперше ми з ним познайомилися в 5-му розділі, потім він надовго зник і несподівано вигулькнув аж наприкінці книги. (У відредагованій версії
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше