Перша передплата.

Вітаю вас, мої любі дівчатка.          

Ось і настав той час, коли і я маю відкрити свою першу передплату, щоб рухатись далі.

Щиро вдячна тим, хто вже продовжив її читати. Ви найкращі!

Коли я тільки почала публікувати свою першу книгу, то мріяла про успіх і заробіток на творчості, але зараз, коли роблю цей крок, розумію, що це не для того, щоб досягти успішного успіху або заробити мільйонні мільярди, а лише для того, щоб мати змогу і надалі допомагати тим, хто цього потребує.

Я дуже вдячна кожному, хто підписаний на мою сторінку, хто читає мої книги і хто залишає коментарі, чим дуже мене тішить, тому я заздалегідь дякую тим, хто буде купувати мої історії та вибачаюсь перед тими, хто не зможе їх дочитати, через нестачу коштів.

Ті, хто читають лише безкоштовні книги, не поспішайте відписуватись, адже я маю в запасі, як платні так і безплатні історії.

Радо запрошую вас до прочитання історії про римські канікули з присмаком пригод, кохання та музики «Той самий день».

А ще, знайшовся наш красунчик на обкладинку, тому не губіть історію і краще одразу додавайте до бібліотеки. 

    стара обкладиника                          нова обкладиника

Уривочок з нового розділу:

- Не роби так більше! – кажу суворо, розвертаючись до нього і тицяю вказівним пальцем йому у груди. - Ніколи. Так. Не роби.

Останнє слово мало бути за мною, але він перехоплює мою руку, перш ніж я встигаю її забрати, і притягує до себе. Знову. Його очі пропалюють, намагаючись зазирнути якнайдалі, щоб побачити те, що я так ретельно приховую навіть від себе.

Облизую губи, на яких все ще залишається смак поцілунку, чим привертаю його увагу. Його долоня лягає на мою щоку, а великий  палець торкається нижньої губи стираючи вологу. І наче має стати легше від того, що я більше не відчуваю його смак, але тепер мої вуста обпікає від його дотику. Він відчуває. Не знаю як, але він точно знає, що зі мною коїться та про що я думаю, бо грайлива посмішка розпливається на його обличчі. 

- Господи, де ти взявся на мою голову? - трушу головою намагаючись позбутись нав'язливих думок, вириваюсь з його рук і одразу рушаю до будинку. Я тікаю. Нехай буде так.

- Ми ще не договорили, крихітка Софі, - лунає позаду, від чого мурахи біжать по спині, наче я почула ці слова не вухами, а відчула їх тілом. 

Якщо ця історія вам не настільки сподобалась, щоб придбати її, буду чекати на вас в серпні, на прем’єрі книги про веселі пригоди на природі. 

Як ви могли помітити, я рідко пишу блоги і якщо я його написала, то точно маю для вас щось цікавеньке, а тому не забувайте заглядати на мою сторінку.

Обіймаю. Ваша Ксенія Стрілець.

Шукайте мене у соцмережах, дивіться візуалізації книг та дізнавайтесь новини першими.

Tik Tok     Instagram  Facebook

Група у Фейсбук для читатів та авторів