Ви пишете, коли болить серце?\ Ілюстрації
Привіт! Виставила продовження другої книги серії "Поклик Алана" "Коли сонце не зійде". На мій великий подив, я написала продовження швишдше, ніж очікувала, і цьому були причини.
Напевне, вам, як авторам відомо, що часом саме письмо — наші ліки. Воно здатне відволікати від проблем, повертати хоч невеликий, але спокій. Через події в країні я досить часто впадаю в стан апатії та болю. А останні дні були нелегкі в цьому відношенні. Уточнювати не буду, ви самі знаєте, про що я. А коли щось болить — я пишу. Навіть вночі, навіть в перерві між роботою, тому що відчуваю, що мені це допомогає. Цікаво, а у вас як? Пишете, коли погано на душі, чи навпаки?
Що стосується мого продовження, то ця глава значно менша, ніж зазвичай. Вона, нарешті, розповість історію маєтку Райлі — закинутого величного замку в мертвому лісі з кладовищем, який Ден бачив у своїх кошмарах. Як виявилось, це страшне місце існує насправді і має свою жахливу історію. І саме він і є тим самим "Домом втрачених ілюзій" — головною інтригою першої книги. Тому щоб скласти в голові пазли, ця глава необхідна. Ну і, звичайно, ділюсь ілюстраціями до цієї глави, як і минулого розділу, які ви можете також переглянути тут. Без цитат, щоб уникнути спойлерів. Деякі ілюстрації по сюжету повторюються, але це тому, що я не могла обрати щось одне))Ну і ссорі за обличчя деяких героїв, ШІ іноді чудить..)) Сподіваюся, вони вам сподобаются і трохи передадуть атмосферу глави. Дякую за увагу!
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКрасиві ілюстрації, так і не зрозуміла, що в персонажів з обличчями, ніби усе ґуд ))
Eva Lukyanova, ❤️
Дуже гарні ілюстрації❤️❤️❤️
У мене останнім часом якась дика метеозалежність... У такі миті, та ще й від новин, творити дуже важко... Змушую себе писати, але не завжди виходить. Буває, що просто перед чистим аркушем сиджу, аби 100 слів вичавила...
Eva Lukyanova, ♥️♥️♥️
Я пишу грустнякові тексти, коли важко на душі, але пишеться більш активно саме в такий період. А так пишу коли є вільний час. Сідаю і починаю писати, тоді перед очима виникають картинки як у кіно і я їх просто описую ))
Ріна Март, Це саме так і відбувається) ми ніби кіно, яке б хотіли подивитися самі, створюємо..) дякую за вашу відповідь, завжли цікаві думки інших))
Чудові ілюстрації!✨ Атмосфера усюди добре відчувається, персонажі теж вже набагато краще відтворені? — твій ШІ молодець♥️Ксю на першому дуже сподобалась!)
А я намагалася теж створити щось з допомогою ШІ, але... більш-менш Кристаль, Патрік та Ебба вийшли. Всі інші якісь стереотипні, однаково не цікаві(( Тому не витрачаю навіть на це час... Нехай прототипі, які були відпочатку, й залишаться обличчями моїх персонажів:) Може якось зроблю блог з картинками чи на іншому сайті додам до книги ілюстрації, але це вже після закінчення першої книги).
Натхнення тобі, моя хороша! Хай все вдається♥️
Lexa T Kuro, Дякую моя хороша за твою щиру думку та підтримку) Я не звертаю вже уваги на стереотипність) в мене персонажі усюди різні) але на що звертаю увагу — то це на атмосферу, яку ШІ часто гарно передає) та й в принципі сам процес створення картинок мені подобається) завжди цікаво, що воно видасть та й мене це теж від проблем якось відволікає)) тому я б все одно хотіла бачити твої ілюстрації хоча б заради атмосфери...можливо колись ШІ тебе послкхається і видасть те, що ти хочеш)) я не втрачаю надії...)
Коли нема настрою, чи кепсько, то пишу переважно вірші. Саме в цей час вони йдуть наче із душі)
Щодо книг, то теж бувають місцями події, через які болить серце: чи війна, чи ще щось...
Частіше всього це було раніше(хоча і зараз іноді) я відповідала на блоги, схожі на ваш, коли взагалі хотілось опустити руки...) Мені просто хотілось побачити усмішку на чиємусь обличчі, аби стало краще самій:) Це важко пояснити, але дивлячись на те, що люди через твої слова продовжують писати надихає та дарує і мені щастя)
Трішки відійшла від блогу, пробачте)))
Так само і з книгами. Гумор, сміх... я просто хочу допомогти комусь радіти в час війни та болю❤ Слава Богу, в нас тут більш менш добре, але кортить, щоб або ж діти, або ж дорослі трохи помріяли про краще. Так з'явилась книга "Країна Анґевіс"...
Успіхів Вам! Натхнення та сонечка над головою!) Воно неабияк потрібне кожному... Усього найкращого!)
Не сумуйте, все буде добре, бо ми ж Українці! Ми сильні! Тооож геть цей сум і песимізм!!!
Віка Лукашук, Теж дякую. Сьогодні не будемо довго балакати, бо вже "майже ніч на дворі", а тому, як то кажуть, "на добраніч!" )))
Ілюстрації чудові.
Я можу повноцінно працювати лише в стані повної душевної рівноваги.
Єва Ромік, Дякую ❤️ Раніше теж не могла працювати, коли щось бентежило, але навчилась. Після початку війни я закинула писати на півтора року через стрес, але потім зрозуміла,що з цим станом треба боротися. І трошки почало виходити, хоча й не завжди...
Такі красиві ілюстрації! Просто дивовижні, як і ваша книга, яку тільки нещодавно закінчила читати! Емоції досі не відпускають!!Тепер чекаю з нетерпінням кожну главу!
Лора Майкова, Дуже дякую! Ваші слова мотивують!❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати