Фатальна новинка❤️

Привіт, мої любі❤️

Цей день настав❤️ Сьогодні на сайті стартувала третя книга серії “Високі температури” про Кіру❤️ Я знаю, що ви її чекали, тож я більше не могла приховувати цей діамантик родини Савчуків❤️ Запрошую до книги “Фатальні рішення”❤️

Я не буду довго розповідати про неї, адже наша дівчинка вже встигла закохати в себе ще з книг про її братів, тож очікую на ваші враження у коментарях і звісно, залишаю буктрейлер❤️

І залишаю вам анотацію книги❤️

“Я закохалася в нього у середу 14 квітня о 16.41

Він не був схожий на жодну із моїх попередніх бажанок. Він не був сумочкою від Біркін, він не був годинником від Картьє. 

Він був кандидатом у помічники мого батька. На 8 років старшим за мене. І неодруженим. Такі речі помічаються першими. Одружені чоловіки втрачають свою привабливість під гнітом сімейного благополуччя. Але в його очах я побачила страх. А це означало одне — полювання почалось.”

Наша дівчинка має чим вам здивувати, тому додавайте книгу до бібліотек, аби не пропустити оновлень, ставте серденько книзі, діліться враженнями у коментарях і зустрічаємося у наступному розділі вже вранці о 6.00❤️

І не забуваймо про книгу “Брудні наміри”, адже попереду ще чимало подій та емоцій. Нам ще доведеться поплакати і розчулитись, посміятися та зцілити своє серденько почуттями, які долають навіть час❤️ Кохання варте всього, що доводиться задля нього пережити, і наприкінці на нас очікуватиме незмінно щасливий фінал (ну ви і так це знаєте, адже епілоги книг про батьків нашої парочки були саме про весілля Валентина та Емілії). Тому зустрічаємося сьогодні опівночі в оновленні, яке розібʼє ваше серденько болем, який носить всередині Валентин❤️

      “Гени не розчавиш пальцем, хлопче. Ти такий же, як вони. А потім ти сам станеш кривдити інших. Ти станеш таким, як вони. В тобі сидить те ж зло, що і в них. Просто ще не прийшов його час. Але воно вилізе.”

   Зажмурюючи очі, я намагаюсь пригадати свою сімʼю. Батьків. Маму, яка завжди казала, що минуле не має значення і геть не важливо, хто нас народив. Антона, який приходив до моєї кімнати, коли мене тільки забрали з притулку і я плакав ночами. Спершу я боявся, що він буде знущатись, чи бити… але він лягав поряд і обіймав мене, поки я не заспокоювався. Саме з ним я, вперше за довгий час, почав розмовляти. Він розповідав про те, що трапилось з ним, а я розповів йому про те, що трапилось зі мною. І тоді він теж заплакав.

   Ми були дітьми.

   І хотіли любові та безпеки.

   І я сам не розумію, коли встигаю набрати його номер, усвідомлюючи хто це, лиш коли чую його сонний голос, який шле мене до біса. Але таки промовляю:

   — Можна тобі дещо розповісти?”

Підписуйтесь на мою сторіночку та зазирайте в інстаграм, де викладаються тизери, буктрейлери, візуалізації та й багато чого про творчий процес, героїв і звісно ж – фотки мого пухнастого Муза❤️

До зустрічі на сторінках моїх книг❤️

З любовʼю, Дарина❤️