Дивне, містичне відчуття

Я відкриваю "Букнет" і відчуваю.

Щось дивне. Загадкове.

Незрозуміле.

Так ніби чого не вистачає.

А чого?

Ніяк не можу зрозуміти.

Усе на місці.

Усе гаразд.

Але чогось-таки не вистачає..

Кого? Чи чого?

Думай, думай, думай...

Ага! Нарешті дійшо - на "Букнеті" не вистачає мого нового оповідання зі збірки "Останній яблунівський тиранозавр".

Ну звісно! Я ж завантажив два оповідання (до речі, вони легкі і цікаві - прочитайте, якщо ще цього не зробили), а третє - ні.

Але ж обіцяв!

Саме тому більше не зволікаю і завантажую. О, є, ось тут.

І навіть анотацію додаю: Одного разу влітку двоє хлопців років одинадцяти, Вадим та Гришка на прізвисько «Мациклєт», вирушили на колгоспне поле, щоби трошки «позичити» там гороху. Але, як виявилось, на полі вони не одні. І це не сторож чи інші пацани, а велетенський доісторичний ящір, котрий ніби зійшов з фільму «Парк юрського періоду». Що буде далі? Чи виживуть наші герої? І чи взагалі — правда це чи ні? Про все це ви дізнаєтесь, прочитавши оповідання «Останній яблунівський тиранозавр», яке у 2020 році посіло третє місце в конкурсі “Open World”.

Тому - хутчіш читати! Або можна не поспішати і прочитати потім. А от підписатись на мою сторінку можна прямо зараз - збірка ще не завершена і будуть інші твори!