Вадим дуже любить дивитись телевізор. І це не дивно - йому одинадцять, а надворі 2002 рік! Інтернет є хіба у великому місті, а диво-штуки, передові технічні новинки (передові на 2002-й) під назвою DVD-плеєри є лише в кількох людей на все село.

Але ось в один момент "ящик" ламається. І, схоже, це надовго. Можливо, назавжди. Що робити? Ну точно не впадати у відчай, особливо коли поряд є друзі, стадіон, а на вулиці - літо. Тому вперед! Пригоди в реальному світі чекають! 

Про перепитії Вадима та його однокласників, яким, з їхньою гарною уявою, ніякі телевізори не потрібні, читайте у моєму оповідання "Сам собі телевізор" Особливо твір буде цікавий людям, які добре пам'ятають початок нульових і тодішні реалії (касетні плеєри, угадай мєлодію, телевізори, бойовики по плюсах і т.д.), і всім-всім, хто хоче поринути у світлий час літа та безтурботного дитинства.

Уся збірка з такими само оповіданнями -  тут. Підписуйтесь на сторінку, щоби не пропустити нові твори!