Привіт всім. Як я раніше писала, що до свого третього року на Букнет я розповім вам про мої книги. Я вже вам розповідала про “(Не) торкайся мене”, “Почати життя заново”, “Довірся мені”, Завжди любитиму тебе” та “Не роби мені боляче”, а також про трилогію “Ти тільки моя”.

Сьогодні я розповім про шосту книгу з циклу “Кохання до нестями” книга називається “Я тільки твій”. Легка романтична книга про сільського хлопця, якому подобається природа та верхова їзда та про міську дівчину, яка ненавидить сільське життя. Їх об’єднує це ферма її батьків, де живе цей хлопець.

Ця книга мала бути третьою в циклі (по суті воно так і є), але перед цією книгою також є трилогія та дилогія. І всі ці книги циклу поєднані декількома персонажами. Але книги можна читати окремо. Бо трилогія книги про Костю та Ксенію. Дилогія Про Лілію та Тимура. Головна героїня є сестрою друга Кості, Романа. Ну і книга “Я тільки твій” пов’язана з дилогією, але ніяким чином не пов’язана з трилогією. Ця книга про сестру Богдана, одногрупника Лілії.

Ця книга написана відносно не давно. І за цей час вона набрала 7857 переглядів та 370 бібліотек.

Анотація

Я познайомився з вродливою дівчиною. І дуже здивувався, що ми живемо в одному будинку, адже я ніколи її не бачив. Я в неї закохався з першого погляду. Цікаво, а я їй сподобався?

Фрагмент першої глави

Я з моїм другом Богданом влаштували вечірку. Вона починалась після заходу сонця, бо була біля вогнища. Ми запросили наших друзів. Друзів, які живуть біля ферми. Богдан запросив друзів зі свого гуртожитку, в якому живе з моменту початку навчання.

Вечірка продовжувалась вже як дві години. Я сидів біля Богдана. Хтось з його друзів взяв гітару. Ми почали співати. Коли ми співали я дивився по сторонах. І побачив дівчину. Вродливу білявку. Я відвів від неї очі коли Богдан попросив мене подати йому воду. Я йому віддав воду, а після подивився на ту дівчину. Але її на місці вже не було. Куди вона поділася? Світло тільки біля багаття, і куди вона пішла не зрозуміло. Я встав, сказав Богдану, що води біля нас вже немає. Пішов по пляшку.

Підійшов до речей та побачив ту дівчину. Вона з кимось розмовляла. Та після того, як я до неї підійшов, вона поклала слухавку.

- Привіт, що робиш? — запитав я та подивився на дівчину. Вона посміхнулась коли побачила мене.

- Привіт, я пішла по воду

- Я теж — я взяв пляшку — а чому я тебе ніколи не бачив? Ти десь у гуртожитку живеш?

- Не знаю, я взагалі-то сестра Богдана. Але дійсно я живу в гуртожитку — вона посміхнулась.

Запрошую вас до прочитання цих книг. Завжди рада новим читачам та підписникам. Всім гарного та мирного дня! :)