Щоденник автора | Чи легко прощатися з книгою?
Щоденник автора ― рубрика, в якій я хочу ділитися
цікавими чи не дуже митями з процесу письма.
Так би мовити, на пам'ять нащадкам.
"Пори року. Зникнення Зими" неквапом наближається до фіналу. Впіймала себе на думці, що чим ближче фінальна крапка, тим більше я розтягую процес написання. Раніше на написання розділу могла витратити декілька днів (а якщо зазирнути до статистики, 10-14 днів ― саме такий був проміжок між оновленнями), то зараз не буду силкуватися навіть зазирати в календар. Раніше я могла за мах написати приблизно 15 000 символів, зараз же ж пишу по 1000... Розтягую задоволення, скажімо так)
Мені важко розлучатися з цією історією, з персонажами... І так, попереду ще продовження, адже це дилогія. Але конкретно цією історією я живу з 2014 року, коли Майк та Діана прийшли до мене в сон, коли була написана перша коса-крива чернетка, яку я безжально видалила. І мені якось складно відпускати цю історію.
А які у вас відчуття, коли завершуєте книги?
18-ий розділ "Божевільні дні" помаленьку пишеться.
(І якби Його Величність-що-не-можна-називати-Б. не видалив мій попередній блог, мені не довелося б знову повторювати цю інформацію, ррр...)
Цей розділ відрізнятиметься від попередніх способом викладу матеріалу: розповідь не буде плавною, а складатиметься з фрагментиків, місцями божевільних. Вже написано приблизно 11500 знаків (1700 слів), і, звісно ж, це тільки початок...))
Одкровення від Майка, вражаюче відкриття, більш-менш адекватна розмова з Деном ― це і більше чекатиме на вас.
♥♥♥
А зараз спойлери в картинках та трохи крінжі й милоти від ШІ:
Дафні та Майк:
✨️✨️✨️
Мей та Макс (сонечки, правда?)
Діана та Майк (перша зустріч)
✨️✨️✨️
Розлита кава =))) Спробуйте не надірватися від сміху))))
✨️✨️✨️
Ліс із кошмарів таки дійсно кошмарний)))
І що тут пішло не так?)
Нічний жоррр (хотіли кидатися телефоном, читаючи цю сцену?)
✨️✨️✨️
Спроба погратися з обкладинкою для "Апельсинчик та його сонце"
P.s. Рада, що рубрика "крінж від ШІ"
так зайшла вам до душі, що ви й флешмоб почали влаштовувати =)))
Читайте хороші книги та бережіть себе
♥♥♥
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиБули книги, які мені не хотілося закінчувати)) хотілося дійсно розтягувати і побути ще з героями, а були такі, які йшли туго і хотілося їх спекатися чим по скоріше дописати;))))
Але зазвичай жаль закінчувати звісно❤
Ален Стеллс, Так. У новому блозі є її фотка)
У мене є герої, яких я не люблю:))) От не люблю і все, радію, що спекалася:)) Хоч вони й головні та позитивні. Але це моя перша історія, напевно, тому:))) Навіть не можу змусити себе перечитати текст:))))
Катерина Федоровська, У мене було щось схоже з "Мережа Дім..." Перший варіант, ще російською написаний, не могла перечитувать... Прямо нудило фізично й емоційно... Брр... ))
Так, з книгою справді тяжко прощатися. Особливо, якщо її дуже довго писала і просто жила цією історією;). Що до зображень, то тут багатенько питань♥️. Там де ліс з кошмарів, здається, усе добре, от тільки єдине питаннячко, яке хвилює: що з ногами? ШІ захотів підвищити настрій? (◕ᴗ◕✿). А з кавою узагалі краса! Хто тримає ту склянку з напоєм? А так побажаю натхнення та плідної праці!) Нехай книга стане дуже популярною(≧▽≦). Гарної погоди та сонечка над голівкою, а ще , аби величність Б не видаляв твої блоги(=^･ｪ･^=). Усього найпрекраснішого!)
Віка Лукашук, Вай. Я цей самсунг поламаю, а ці смайли знайду))
Аж не віриться, що скоро підійде кінець такої казкової та улюбленої історії... Мені буде дуже смутно без неї, але відчуваю, що й ця історія чомусь нас навчить, адже в ній багато про вірність, про дружбу, про пробачення, боротьбу із складними ситуаціями, прекрасна та глибока історія. Новий розділ я буду чекати з нетерпінням;) Із завершеннями книг в мене, взагалі, окрема історія. За довгий розвиток від 2007 року я майже жодну історію не дописав до кінця. Головне, що я їх не кидав, не забував, а просто дозволяв забагато відпочивати. Але, вважаю, що так було потрібно, адже погляд на більшість історій змінився та вдосконалився. На даний момент я фактично маю дві завершені книги. Першою став пріквел по Снам Полум'я, але він "завершений" просто, як пріквел. Це впровадження було у сам світ, але не початок повноцінного старенького циклу. А другою завершеною книгою є ця сама довгоочікувана книга. Так, я закінчив свою частину праці і фінал книги є))) Все тепер залежить виключно від співавтора, котрий там застряг. Коли цю книгу закінчив, то відчув якесь захоплення і щось таке особливе в душі лишилося після тих драматичних сюжетних ліній.
Максиміліан Степовий, Дякую за підтримку❤️ Для мене це дуже важливо)))
А на вашу книгу чекаю))) Уже зовсім скоро...)
Сьогодні кінець самої першої моєї книги, але не самої історії. Навіть після дилогії у мене залишиться створений мною світ, тож я там ще напишу не одну історію. Тому мені не так сумно.
Валентина Бродська, Ага( була заблокована за "розповсюдження спаму". Активно коментувала одну книгу, яку читаю зараз) Перелякалась жах як))
Коли я завершую книжку я відчуваю спокій. Бо герої нарешті отримали свій фінал. І можна трохи полежати, позгадувати що вони пережили... А потім вигадувати щось нове)
Дмитро Євтушенко, На фінал вони заслуговують) не вічно ж їх мучити) Але нічого, ніхто не відміняв маленькі історії по типу "Апельсинчика") Якщо засумую, буде чим зайнятися) Є речі, які в основну історію ніяк не впишеш, а воно так і проситься на папір. Та й завжди цікаво, як там поживають улюблені персонажі))
З власного досвіду скажу так: мені було важко прощатися з героями першої книги, тому вийшла ще друга, потім третя. Загалом трилогія. Потім пішло легше. Перестав прикипати, чи що. І пішло-поїхало. Інша справа, якщо книга сама просить продовження, тоді треба продовжувати. Перша ілюстрація дуже гарна. Коли я забігав до вас на "нічний жор", то дуже потішився описами та емоційним накалом ГГ, а тепер ще й побачив, які вони серйозні. Коса на камінь, як то кажуть. Пі. Сі. Скажіть, будь ласка, як там у вас справи? Чи дочитали мій "Голод" до кінця, і чи можу я сподіватись на довгоочікувану рецензію? Чесно кажучи, чекаю, не можу дочекатися. І ще. Ви така бджілка-трудівниця! Ви встигаєте і писати, і читати, і коментувати інших авторів, таке враження, що ви працюєте 24/7. Молодець, одним словом, заздрю. Я от так не можу. Або пишу, або читаю. При тому, що пишу більше, а часу на "почитати" немає. Бажаю наснаги вам, та вашій Музі, чи Музику, не знаю, хто у вас там більше заправляє. :))
Павло Книжнов, Халасо)
Ні, я зараз дописую останній розділ спеціального і плачу як не в себе, хоч час на мережу з'явиться, і час вислухати плач подруги
Kalli de Narro, Ааа)) Цікава зустріч)
О так, до своїх героїв прикіпаєш душею. Але чим більше їх стає, тим дужче вони набридають. Це як у багатодітної матері))) Тож вже давно навчилася без жалю відпускати їх у світ широкий і переходити до інших)))
Ілюстрації - захват! Де б ще знайти часу, щоб його дочитати? ':-)
Hanna Trunova, ❤️❤️❤️
І три ноги, і третя рука теж є ))) ото вже майстер він знущатися над персонажами! А загалом картинки класні, хоч мультик роби, чи комікс.
Які відчуття при завершенні книг? Книги, вони як діти. Перших дуже важко відпускати, а потім звикаєш, бо це природний процес. Нехай ідуть межи люди. Для цього і призначалися.
Єва Ромік, ШІ такий)) Балун)))
Можливо, колись і я так про книги скажу...))
Оце в лісі кошмарів Діану скрючило,навіть третя нога виросла))) це щось ..)))
Дуже смішні деякі ілюстрації) а деякі дуже круті...)
Eva Lukyanova, Так точно =))) Хочу оновити для "Апельсинчика", але там треба щось солоденьке...)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати