Закохатися у божевілля

Мирної та тихої вам ночі...

Так, досить дивні думки спіткали мене посеред ночі, але то все дрібнички...

Все ж цікаво, а чи готові ви закохатися у божевілля?))) Ну або ж у божевільну від кохання людину?)))

Можливо, хтось задасть собі питання, а з чого раптом мене так понесло... Але вкотре підмітила, що я таки люблю божевільних героїв))) І саме їхнє божевілля та їхня одержимість роблять книгу з вогником))) З чого раптом я про це заговорила? Ок, почну з початку. Кожен автор, як вже підіймалося нещодавно в блогах це питання, під час написання переходить в автоматичний режим, що заважає як слід оцінити вже написаний текст.(На думку бета-рідерів я вже не покладаюсь) Втім, періодично з інтервалом 6-12 міс, зазираю в книги, аби оцінити на свіжу голову і, відповідно ж, внести поправки та прибрати ляпи тощо))) Мені такий спосіб підійшов)) Словом, ось повернуся до божевілля))

Найяскравіший приклад серед моїх робіт це мій улюбленець, Грег Райт)) Так, його я ще як довела до ручки, але від того в нього важко було не закохатися навіть автору, і геть не потрібно згадувати, хто його прототип. Сам по собі це персонаж для мене втілення мало не всього))) І завдяки чому я ним так пишаюсь)) Хоча мова не про гордість, а саме про одержимість. Хто прочитав, то в курсі, що одержимість Грега помстою і коханням зробила його тим, ким ми його побачили та від якого досі мурашки десь там казяться))) Навіть, коли писала Мисливця, не змогла вгамувати тим бунтівників, коли згадувала про нього, а ще й Емікс скрізь мелькав, не даючи забути про цього персонажа, якого я дуже люблю))) 

Але коли Грег був лише в планах, я написала про іншого психа, в якого не закохатися теж практично було неможливо. Божевілля Владика гарно виносило його мізки, але від того він збагачував книгу саме неймовірними відчуттями, які пронесла аж до завершення книги, особливо в кінці, де він боровся зі своїми страхами... Саме пропрацювала текст і чесно скажу — наревілася))) Та я люблю плакати над книгою, аби не плакати в житті. Тому давати вихід емоцій разом з героями — дуже гарний антистрес)) Принаймні для мене))) Словом, якщо хто не в курсі, хто ж такий Влад, то маєте можливість надолужити й це.))

О, а ще один кайфовий псих, до якого теж окрема любов, то Івар... Ох, навіть не знаю, що додати нового про нього, бо книга ще пишеться(і вона в передплаті, раптом комусь стане цікаво) і сюжетні фішки стосовно нього я не розкриватиму))) Але ця одержима бубочка ну так вже зачепив мене в Омані, що коментувати кількома словами то буде марно, бо Івара, як і всіх моїх божевільних бубочок треба лише читати в контексті))))

Так, в мене виявилося лише три герої-психи, але які постійно роблять погоду на серці))) Марк з Річардом то стримані хлопчики, яким не дуже притаманне божевілля, але від того вони не менш захопливі та милі)))

Словом, поділилася з вами наболілим, доки редагувала Зорі))) 

А у вас є улюблені герої психи чи божевільні?))  

Мирної ночі усім)))