Друге життя на Фаргосі

Вітаннячко, любі друзі.

Попереду - вихідні, і сподіваюся, що у вас буде більше вільного часу для читання. 

От не живеться мені спокійно, точніше, моїм героям через мене...)) Чи задоволена я тим, що вийшло? Так. Однак думка буде об'єктивнішою, коли мине деякий час, і я знову прочитаю написане. А ще краще - якщо це прочитає хтось інший та висловить свою думку :

- От скажи, як довго це триватиме?

- У нас є півтори години до обіду. Ні не так, у нас є час на те, щоб привести себе в порядок і насолодитися спокоєм. Так що ти дуже доречно.

- Тоді не зволікатимемо.

- Так, невідомо скільки триватиме ще дія снодійного. - сказав Клаус.

- Не хвилюйся, сьогодні додамо ще. Хай спить. 

«Якого довбаного…

Мені було страшно. Дуже страшно. Все всередині завмирало від усвідомлення, що зараз, мабуть, вирішується моя доля.

Всім приємного читання й тихого неба над головою!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Нарцис Кот
06.03.2024, 14:08:02

Дуже цікавий сюжет. Затягує. Хейді наче і пощастило, але не все так добре.

Інші блоги
Візуал 16 глави (не) хочу твого друга
— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний
Втратити легко, а от повернути ....
Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше