"Я надіслала скріншоти паспорта Кирилу.

- Андріано, - зателефонував він після цього через кілька днів, - твій квиток заброньовано, оплачено, чекаємо лише дня вильоту. Головне, щоб оригінали документів  всі були з тобою. Зайвого з речей нічого не бери, купимо все тут, на місці.

У наступні дні я просто пурхала, мов пташка, радісна й щаслива. Крила подарував мені Ангел разом із надією на майбутнє вільне життя. Без клітки. Я жадала прокидатися і знати, що в мене є завтра та післязавтра, багато місяців і років попереду. Я лише хотіла мати можливість жити так, як бажаю сама: просто радіти, втілювати в реальність плани й мрії. У всі наступні дні я перебувала в передчутті вояжу, жваво уявляла, як сідаю в літак, як мене зустрічає в аеропорту Лос-Анджелеса Кирило, як я знайомлюся з містом, похождаю будинком у якому житиму. Раптом він буде десь недалеко від океану? Заплющувала очі і шкірою відчувала тепло сонця, запах солоної води, чарівний шепіт хвиль. Я бачила себе знову за улюбленим інструментом, фантазувала, як пурхають по клавішах мої руки... Навіть кінчики пальців починало поколювати від нетерпіння - настільки реалістично я собі все малювала і мурашки виступали, так не терпілося скоріше зробити мрії дійсністю..."

https://booknet.ua/book/za-zhagoyu-kohannya-kniga-2-b419231

Ну от і прийшов час продовжити історію Андріани. Глава пишеться, незабаром прода, дівчата чекатиму коментарів, яких в останній час дуже мало і це геть не надихає. Пару читачок не ледачих)))