Доброго вечора!

Вітаю зі святом тих, хто його святкує! Навіть якщо ви з коханими не поряд, це не привід сумувати, бо навіть через відстань можна дарувати одне одному кохання.

   Кохання слова

   Я обійму тебе міцно, до хрусту,
   Скажу тихесенько: не відпускай!
   Без тебе в душі моїй пустка.
   Я прошу тебе, ти тільки тримай.
   Я буду з тобою, залишуся поряд,
   Бо тільки так відчуваю — жива!
   На тебе направлений завжди мій погляд,
   До тебе шепочу кохання слова.
   З тобою я мрію у сон поринати
   І зранку дивитись у очі твої.
   Кохала, кохаю і буду кохати
   Навіки твоя, а ти тільки мій.

Заходьте також почитати й інші вірші: "Із самого серця... Словами..."

А в "Забутих життях" сьогодні вийшло трошки романтичне оновлення. Я не спеціально підбирала до дати, так вже за сюжетом вийшло.

Ми довго стояли, обійнявшись, і нічого не говорили. Нам хотілося просто відчувати одне одного, бути поруч. Я притискалася обличчям до грудей Сема, він ніжно погладжував мені спину. Його серце стукало швидко, дихання було нерівне, а його руки потроху пробиралися мені під одяг. Я встала навшпиньки, притулилася до його губ своїми, цілуючи так жадібно, ніби хотіла випити все його дихання, ввібрати в себе все його невисловлене кохання. Здавалося б, ті ж губи, ті ж руки, ті ж рухи, що й завжди, але сьогодні все відчувалося інакше: кожен дотик був сповнений коханням, а не лише пристрастю та бажанням.

Читати: "Брама. Забуті життя"

До речі, вже завтра ввечері ви дізнаєтесь, чи вдалося Аврорі повернути Сема з астрального виміру.

Дивлячись як Сем іде до озера, як занурюється в нього, я тріумфувала: здається, кристал почав діяти. Саме він направив Сема до озера, адже я отримала його звідти. Зараз, як ніколи, я не просто вірила, а знала: залишилося зовсім трохи до повернення Сема. Скоро я заберу його звідси. 

Також цього ранку було оновлення "Академії Мірравель".

Я присіла на край ліжка Айни та взяла її за руку.
— Здається, ти справді вже почуваєшся краще? Я так переживала.
— Так, мені вже краще. І все завдяки тобі! — Айна стиснула мою руку і усміхнулася. — Дякую тобі, Кетто, за зілля! Якби не ти… — усмішка одразу ж сповзла з її обличчя, варто було Айні уявити, чим усе могло обернутися без протиотрути.
— Не смій навіть думати про це! — я суворо на неї подивилася. — Все минулося.

Читати: "Академія Мірравель. Проти вітру"

Завтра ж зранку також буде оновлення "Академія Лідеван. Громова сила".

Заходьте на вогник почитати! ;)

Кохання вам, тепла, миру і тихої ночі!