Додано
11.04.26 12:07:21
Ти пропонуєш мені фіктивний шлюб?
— Ти пропонуєш мені фіктивний шлюб? — нарешті вголос сформулював Яблонський, усе ще перебуваючи в певній розгубленості.
— Так, — із завмиранням серця відповіла Надія. Навіть найбільші бізнес-угоди викликали в ній менше хвилювання, ніж те, що відбувалося просто зараз.
Яблонський недбало провів рукою по темно-русявому волоссю, а потім, дивлячись на Надю з-під лоба, запитав:
— Я трохи не розумію, яка тобі з цього вигода?
Назаренко спершу знизала плечима, а потім спробувала детально й правдоподібно пояснити свої псевдомотиви. Ну не ж казати ж, що вона закохана в нього вже сімнадцять років…
— Ну, знаєш, мені вже тридцять п’ять, а в мене нікого немає. Ні чоловіка, ні дітей. — Назаренко натягнуто усміхнулася. — Жахливо набридло бути білою вороною, щоразу чути одні й ті самі репліки на свою адресу й постійно виправдовуватися, вдаючи «нормальну».
— Я думав, такою дурнею зараз ніхто не переймається… Фемінізм, усвідомленість і все таке… — спантеличено вставив Данило, відпивши з келиха.
— На словах — так: усі дуже прогресивні, сучасні й толерантні. А на ділі… Всі тільки й чекають моменту, щоб нагадати мені, що я неповноцінна жінка. Наче самотність — це дефект… Дуже виснажує бути «дефектною», знаєш.
— Я так не вважаю, — упевнено заявив Яблонський. — Ти незалежна й самодостатня. Це викликає повагу.
Данило хотів її підбадьорити, але це дало протилежний ефект.
— От саме, Даню. Всі це поважають. Але, повір, повага — це не те, що хоче відчувати жінка у тридцять п’ять років, — Надя сказала це з іронією в голосі, не бажаючи виглядати жалюгідною. Хоча в серці іронією й не пахло.
— Припустимо… — погодився Данило. — Але чому я? Хіба ти не могла… — він затнувся, але швидко зорієнтувався. — Знайти будь-кого для цієї ролі?
— Ти хотів сказати «купити»? — без тіні ніяковості уточнила Надя і, отримавши у відповідь лише розуміючу усмішку, продовжила. — Могла, звісно. Але набагато приємніше усвідомлювати, що ця угода вигідна обом. А тобі якраз потрібні гроші…
Лілія Зелена
852
відслідковують
Інші блоги
Привіт, сонечки ☺️ Нагадую вам про мою книжечку «Схажа. Прокляття Де Ладор» Жанр для мене трішки незвичний, але я вперто публікую нові розділи)) І запрошую на свою сторінку в інстаграм там на вас дещо чекає
Де подівся Мішельтор? Чому його немає на обкладинці? Авторка чудово розуміє, що більшість з вас читає цю книгу саме заради нього, тож буде жахливою несправедливістю і далі позбавляти Мішу свого зіркового часу. Пропоную
Вітаю всіх і бажаю мирного неба! Ось і все! Сьогодні написано епілог до «Темних історій Малефича» (хоча залишено багато хвостів, аби при потребі написати продовження). «Посмертя. Посмертний рівень» написано
Коли я починала писати «Після “так”», мені не хотілося розповідати історію лише однієї пари. Бо стосунки не мають одного сценарію. Хтось одружується й через кілька років раптом розуміє, що знає про кохану
Любі читачі! Поки я готую для вас дещо грандіозне у третій книзі, маю чудову новину. Я розпочинаю проєкт, про який давно мріяла — авторську аудіоверсію першої книги «Обрана»! Це не просто начитаний текст. Це можливість
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти17 років кохати без взаємності… як же у неї певно болить серце…
Мельська Наталі, Звісно. Вона намагалася відволікатися роботою, але...
Дякую!
❤️❤️❤️❤️
Ава Роуз, Дякую!
❤️❤️❤️
Лана Рей, Дякую!
♥️♥️♥️
Кира Першина, Дякую!
♥️♥️♥️
Ромул Шерідан, Дякую!
♥️♥️♥️
Кіт Анатолій, Дякую!
Цікаво)
Соланж Седу, Дякую!
Сильний діалог ◕‿◕
Аліна Шапошник (Аліса Кін), Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати