Сотні очей були прикуті до двох застиглих силуетів: статного чоловіка, що покірно схилив високе чоло і сухенької старенької бабусі, долоні якої обхопили голову владики. Через короткий відрізок часу Візфолл з жахом відскочив від провидиці, обличчя його спотворилося і стало білішим, ніж у мерця, король важко зковтнув і похитнувся.

- Ні... - прошепотів він. - Це кінець усьому...

У повітрі повисла дзвінка напруга.

- Я показала тобі, те, що відкрив мені Великий, - Вахі в знемозі опустила руки, дрібні бісеринки солоної вологи виступили на старечому чолі. - Лише в її силах зупинити смерть, - провидиця вказала на Алію, що скромно стояла осторонь.

Король повільно підняв очі й уперше подивився на дівчину без звичної ненависті й презирства, його погляд виказував лише щире здивування й нерозуміння.

- Але... як? - схоже, Візфолл не міг поєднати страшне майбутнє, що відкрилося у видінні, з дуже вразливою бренною. - Вона... вона...

https://booknet.ua/book/alyasila-vognyu-kniga-2-b415006

 Сьогодні вночі постараюсь викласти наступну проду, допрацьовую главу)))