Службовий роман це ок? (обговорення)

Привіт усім, хто завітав у мій блог.

Книга «Розбіжності кохання» набирає обертів. Ви активно клацаєте на кнопку «Читати», а у героїв все більше затягує вир почуттів та пригод.

Але сьогодні ми детальніше з вами поговоримо про них, та піднімемо досить цікаву тему, яку ви вже побачили з назви блогу. Службовий (офісний) роман, чи має місце бути?

Хі-хі-хі, відчуваю себе вже досвідченим блогером. Звісно, це не є правдою, бо не маю жодного відношення до блогерів.

Зате маю до офісів. І трішки до офісних романів.

Коли я тільки прийшла на роботу в нову компанію, я зарікалась, що не заводитиму стосунків з колегами. Власне, це було основним моїм правилом де б я не працювала. Бо подібні романи мають властивість бути недовговічними, а йти з роботи, бо романтичні стосунки з колегою не склались – така собі ідея.

Хоча моя подруга завжди казала мені, що знайти кохання можна лише на роботі бо:

а) ми там проводимо найбільше часу (як завзяті трудоголіки);

б) так ми бачимо як людина ставиться до своїх обов’язків та справляється з труднощами.

Але я завжди була іншої думки. Тому  собі ставила лише одне правило – не закохуватись в колег.

І…

Успішно його провалила! Бо таки закохалась в одного зі своїх колег. На свій захист можу сказати, що цей хлопчина не такий вже й поганий варіант. І цього року, дні два назад, ми святкували 3 роки.

Але!

Дуже багато випадків коли такі відносини закінчувались не дуже добре. А гарні історії про службові романи, залишалися лише історіями…

Книга «Розбіжності кохання» не є автобіографічною. Вже точно ні. Бо початок наших відносин припав на період коронавірусу та локдаунів, тому так весело ми не проводили час, як це роблять Джульєт та Павло.

А як ви ставитесь до офісних романів?

Як вважаєте, чи мають вони право на життя?

Я переконалась, що мають (ну поки що :D)

Давайте  у цей вечірній час поговоримо)

Чекаю вас у коментарях.

Люблю вас!