"Шлюб на трьох”: спойлери

Вітаю, любі читачі і читачки!

 

Хочу поділитися кількома цитатами з наступних глав роману “Шлюб на трьох”, які ще не опубліковані.

 

Вже до прочитання заплановані трохи глав, тож можу сказати, що читачів очікує попереду. А очікує вас шквал емоцій! Позавчора я плакала за написанням особливо трепетних моментів, а за кілька днів до того сміялася… 

 

Сьогодні ж і в найближчі дні ви прочитаєте дуже ніжні і водночас сумні глави… Даю кілька уривків, щоб подражнити:) Обережно, СПОЙЛЕРИ!

 

8Fehbl2WhvB7LCM8BvWSVy5uZRHFlB7LmkNXSBYDuZ1mjIARuFLnH-yiqwgw2Q3GDr4t7G_SzOrX11IvaSYTzYRtwASE2-Y1Z-D-F9CWtL-UZH5tpk58odsWvC6eb2Ci8728DSDPeNqy6a_eBJz6ovs

Уривки з майбутніх глав:

1❤️

Ярема зачинив на ними двері і, пройшовши всередину, огледівся. У кімнаті було широке ліжко з балдахіном. На столику під вікном стояло ігристе вино з фруктами, а поруч були два крісла. Ні дивана, ні якоїсь запасної кушетки, щоб можна було поділити простір. Воно й зрозуміло, навіщо у номері для молодят додаткові спальні місця? Але все ж це відкриття розчарувало. Доведеться піти.

— Покликати до тебе Артема?

Меланія глипнула на нього, тоді на ліжко, тоді знову на нього. Її погляд здався якимось спантеличеним, переляканим.

— Артема? Навіщо?

— Проведеш шлюбну ніч з тим, з ким справді хотіла б.

 

2❤️

Він зітхнув і трішки нахилився до вуха Меланії, прошепотів:

— Я й без цього скажу тобі, що я справжній козак.

Вона глянула на відмітку у двадцять сантиметрів навпроти позначки “козак” і вигукнула:

— Думаю, ти брехун.

— Ну ні, брехун — це двадцять п’ять сантиметрів, трохи занадто.

— Не той брехун, що на табличці, а просто брехун. Я подарую тобі, переміряєш, — засміялась вона і крутнулася в бік прилавка. Звернулася до усміхненої продавчині, що добре чула розмову: — Можна нам цей сувенір?

 

3❤️

— Може, пригальмуєш?

— Не хочу. Заллю очі так, щоб не бачити, як ти витріщаєшся на мою дівчину.

— На свою дружину.

Ярема знав, що не повинен, не має права цього казати, але слова злетіли з губ без дозволу його наче тверезих мізків.

— Що ти сказав?

— Ти почув.

Артем гмикнув і новим ривком випив ще половину келиха.

— Твоя дружина. А ти пам'ятаєш, що обіцяв мені?

— Пам'ятаю. Тому я нічого й не роблю. Розслабся. Те, що вона моя дружина, — це суха констатація факту. Я пам'ятаю, що це лише фіктивна угода…

— Ой, припини свої розумні балачки! — Артем не витримав, підвищив голос. Коньяк в лічені хвилини затуманив його розум. — Прямо скажи: хочеш мою Мел, так?

 

***

 

Нагадую, мій телеграм-канал тут.

 

Моя сторінка в інстаграмі

Моя НОВА сторінка в фейсбуці

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра Сітковська
26.01.2024, 09:58:03

"Хочу")) , угу

Устина Цаль
26.01.2024, 10:34:51

Іра Сітковська, )))

avatar
Марія Дзік
26.01.2024, 09:40:00

Ярема закохується,Артем розуміє,що втрачає дівчину-дружину товариша,а Маланка на роздоріжжі.

Устина Цаль
26.01.2024, 10:34:44

Марія Дзік, Саме так, усім трьом буде непросто..

avatar
Тетяна Маркова
26.01.2024, 08:07:17

Ох,а пристрасті тільки починають вирувати))) Дякую,з нетерпінням чекаю продовження))

Устина Цаль
26.01.2024, 10:34:24

Тетяна Маркова, Так, найсильніші пристрасті попереду))

Інші блоги
Спринтерський біг і чуже краще життя
Знаєте, коли пишеш або читаєш відверту історію про пристрасть, дорослі ігри й руйнування табу, часто ловиш себе на думці: а що насправді примушує героїв переступати межу? Агата — жінка, чиє життя роками
Вогняні Саламандри: Битва біля Цитаделі
Привіт, друзі! Новий напружений розділ книги вже чекає на вас! «Якщо не почнемо зараз, можемо не встигнути». ✨♥️✨ Битва біля Цитаделі на планеті Калья сягає критичної межі. Шараніс робить усе можливе,
Оновлення + Візуал: Дві смужки чи вирок?
Іноді звичний похід до лікаря перетворюється на випробування, коли все навколо ніби змовилося проти тебе. Спекотне повітря, дратівливі дзвінки й той самий кабінет із приглушеним світлом... Але найголовніше чекало не на
Другий етап підготовки
Ну що, мої любі, зізнаюся чесно: я ледь не зламала собі мозок, поки намагалася вигадати чотири різні сюжети, які відповідали б усім результатам вашого голосування. Але, здається, впоралася! І повірте, це було ще те випробування,
А що спонукало вас почати писати? ❤️
Мені стало цікаво, з чого починається шлях автора. Що змушує нас одного дня сісти й нарешті записати історію, яка, можливо, роками жила в нашій голові?Я завжди любила фантазувати. Вигадувати різні історії, уявляти персонажів,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше