Ідеальний чоловік зі знижкою❤️

Привіт, мої любі❤️

Навіщо витрачати час та сили на пошук ідеального чоловіка, що врізноманітнить ваш вечір, якщо ви можете придбати книгу і провести вечір з ним?)
А я дарую вам знижечку на цю книгу і запрошую вас поповнити фан-клуб Маріка, який вже підкорив не одне читацьке серденько у книзі "Принципи самотності"❤️
 


 

— Маріку, дивись, — щойно ми встигаємо увійти до будинку, залишивши Емілію на дворі, щоб роздивилась все, як чуємо крик з вулиці та разом вибігаємо назовні. Еммі прямує до будинку... тримаючи в руках курку. Стискає так, що мені самому страшно стає, але посміхається так, мов це найкраще, що вона бачила в житті. — Можна її залишити?

— Еммі, котику, де ти це взяла? 

Дівчинка не випускає птаха з рук, лиш махає головою у напрямку закинутого городу, прямуючи до будинку, поки Евеліна роззирається навкруги, певно, шукаючи, звідки птаха могла прийти. 

— Мам, ну давай залишимо? Котика не можна, але ж пташечку можна? — і чомусь від її дитячої наївності та трикілограмової вгодованої «пташечки», що кричить на всю вулицю, я не можу стримати сміху, за що отримую ледь відчутний штурханець в бік від Елі, але помічаю, що вона й сама посміхається.

— Еммі, сонечко, ми не можемо залишити курку. Вона чиясь, її будуть шукати.

— Маріку? — дивиться на мене своїм наївним поглядом, від якого мені хочеться сказати, що можна. Але ж знаю, що курка сусідська. Плюс... ну яка в біса курка у квартирі?

— Може, ми зійдемось на папузі? — мала послаблює хватку, задумливо складаючи губи, й у цю мить птаха нарешті виривається та з ґвалтом біжить назад, зникаючи за будинком. Еммі лиш сердито тупає ніжкою та дивиться їй вслід, але мовчить. — Хочеш папугу? Він менший, ніж курка.

— Ви двоє не думали в мене запитати? 

— Мам, а можна папугу? 

Закотивши очі, Евеліна обертається до мене, сердито прошипівши:

— Про методи виховання ми ще поговоримо. А пояснювати, чому папуги не можна в орендованій квартирі, — будеш сам.

Киваю, розуміючи, що завести папугу в мене — досить хороший варіант. Та хоч курей та качок, адже це означатиме, що вони приходитимуть до мене... звісно ж, виключно задля спілкування з папугою. Але вже бодай щось.

— Маріку, мама не задоволена, — підійшовши впритул, тихо промовляє мала. — Це погано. Можеш підійти, обійняти її та сказати, що любиш. Вона завжди стає доброю, коли я так роблю.

Класна порада, мала. І може виявитись дієвою... та боюсь, якщо я це зараз зроблю, то твоя мама мене на тому ж городі й закопає. Рано їй ще таке чути. Треба, щоб бодай не злилась на мене.

Також є ще кілька друкованих примірників книги, тож якщо бажаєте – пишіть у мій інстаграм, або ж шукайте інформацію в телеграмі.

А також, про друга Марʼяна, на імʼя Нестор, є окрема книга. Якщо ви бажаєте дізнатися, чому ж чоловіки остерігаються Саші та хто вона така – зазирайте до книги "Грозові небеса" і читайте палку історію про перше кохання. Сьогодні ця книга очолила список бестселерів за вчора і я щиро вдячна вам за це
Щодо новин та новинок... ви ж уже читали новий розділ книги "Палка ненависть"? Події розвиваються стрімко, і мила Квіточка rIVxp-L6 ще не підозрює, що завтра о 23.00 вона втрапить у справжню халепу. Тож, якщо ви ще не з нашими героями – додавайте до бібліотеки і насолоджуйтесь пристрасними стосунками між ворогами. Антон завоює серце неприступної поліціянки, але.... не буду спойлерити) 

А у книзі "Її таємниці" у нас перші серйозні розмови. І вже зʼявляються думки, що Ноа зуміє перевершити Марʼяна. Тож купуйте у передплаті та насолоджуйтесь усіма витівками пристрасного психолога та серйозної поліціянки, разом з нами. 
Маленький уривочок опівнічного оновлення:

    — А там щось цінне заповідають? — посміюючись, змовницьки запитує він, штурхаючи мене в бік і вкладаючись поряд.

      — Чорт його знає. Востаннє, коли говорили про це, мама казала, що заповість кожній із доньок по сервізу із телемагазину. Ти сам розумієш — з такими речами не жартують.

      — Рейно, почувши це, я починаю розмірковувати про те, аби укласти з тобою шлюб, з метою заволодіння цим скарбом, — його шепіт переривається моїм сміхом чи то від нервового виснаження, чи то від абсурдності нашої розмови.

      — Ооо, ні, любий. Більше ніякого шлюбу. Я вже морально готуюсь до того, що сестри будуть запитувати, чи в мене не вкрилась павутиною вагіна, а мама відсадить мене за столик до племінників, як єдину, хто прийшов без пари.

І я ж вам ще не показувала відуалізацію Рейни! Чи показувала? Словом, якщо ні – ловіть. Не зовсім схожа на сурову поліціянтку... але, можливо, за тендітною зовнішністю, ховається милий тиран, хто ж її знає)))

Зустрінемось на сторінках моїх книг❤️

З любовʼю, Дарина❤️