Історія про історію "Найтемніша ніч"

Всім доброго часу доби.

Флешмоб про чергову мою історію. Цього разу буду розповідати про роман, який на мою думку вийшов досить складним і цікавим. Розповім, що мене надихнуло, і що я хотів передати через цю історію.

Попередні мої блоги флешмобу:

Історія про історію "Лис"

Історія про історію "Яма"

Історія про історію "Метелик"

Історія про історію "Оплата пройшла успішно"

Історія про історію "Обручка"

Історія про історію "Трава"

Історія про історію "Найтемніша ніч"

Також запрошує почитати блоги інших авторів, там досить цікаво і їх вже багатенько назбиралося))

Історія про історію "Твої очі", Валерія Оквітань

Історія про історію "Відмина служба підтримки", Юлія Богута

Історія про історію "Магічний дизайн замовляли?", Лара Роса

Історія про історію "Відьма та Декан", Наталка Черешня

Історія про історію "Холоднокровні", Інна Турянська

Історія про історію "П’ятий із його гріхів", Юлія Міхаліна

Історія про історію "Веселого Різдва", Діана Козловська

Історія про історію "Прихильниця диявола", langouer

Історія про історію "Зберігачі", Тетяна Гищак

Історія про історію "Сумніви", Валерія Серпень

Історія про історію "Вихор почуттів", Ксенія Стрілець

Історія про історію "Карма", Ксенія Демиденко

Історія про історію "Камінці", Тетяна Гуркало

Історія про історію "Захід сонця затих", Selene Evance

Історія про історію "Цикл книг. Котіарн", Анітка Санніфео

Історія про історію "Медіум", Дар’я Новицька

Історія про історію "Безіменний", Олександра Чернобай

Історія про історію "Крізь помилки минулого", Сафо Мелі

Історія про Історію "Крила Хаосу", Лара Роса

Далі у тексті можливі Спойлери!

Молодий журналіст Андрій, по дорозі на море, заїжджає у невеличке містечко, щоб поснідати.
Це було найгірше рішення, яке він міг прийняти. Під час сніданку у нього викрадають машину. Мобільний зв'язок не ловить, місцева поліція дуже дивно себе поводить. А із заходом сонця по вулицям міста ходять люди з порцеляновою шкірою.
І це лише маленькі прикрощі, порівняно з тим, що він дізнається про саме місто. Деякі таємниці краще не "відкопувати", адже наслідки можуть виявитися катастрофічними.

Роман був написаний для конкурсу "Містичні дивовижі", але сама ідея, сама основа і думка з’явилися набагато раніше.

Мабуть, кожен знає гурт "Машина времени", у них є пісня під назвою "Он был старше её". У цій пісні співається, як дівчина вночі полюбляла літати, і робила це через вікно.

В якийсь момент я подумав - "Хм, схоже на те, що вона вампір". І ця думка не полишала мене кілька років, якщо не більше. І тут підвернувся конкурс. Але навіть знаючи, про конкурс майже рік, сама ідея сформувалася лише за кілька місяців до кінця прийому твору. Тож я його написав рівно за 61 день (2 місяці), хоча такий темп трохи і плинув на здоров’я. Досить довго я навіть не міг вигадати назву, тому спочатку роман називався "Дзеркілля" (по назві міста в романі), і лише через якийсь час з’явилася назва "Найтемніша ніч".

В кожній історії я намагаюся створити якийсь підтекст, щоб герої несли якусь важливу - психологічну, соціальну, емоційну думку. В цій історії думка хоч і проста, але важлива - "Потрібно залишатися людиною, будь-яких обставинах!"

Герой потрапляє у місто, в якому живуть лише монстри, під обличчями звичайних людей. Але серед всього цього осередку жахіття, є та, кому вдалося залишитися людиною.

З самого початку герой не вірить у те, про що йому розповідають. Але занурюючись у історію міста, він починає розуміти, що ці монстри дійсно справжні.

Всю історію герой намагається докопатися до правди, бо саме це і вміє. Але коли йому вдається скласти всі шматочки до купи, постає вибір - втекти та вижити, чи залишитися допомогти і померти. На мою думку, такий вибір може показати, наскільки може змінитися людина, у кращу чи гіршу сторону.

До самого фіналу, я сам не знав, чим закінчиться історія. Як і читачам, мені було цікаво, що саме буде робити герой. І особливо мене він вразив своїми вчинками та діями)))

Дуже важко залишатися людиною, коли навколо самі монстри. Люди досить часто прогинаються і підлаштовуються під своє оточення, тим самим втрачаючи себе і перетворюючись на одну суцільну "масу". Інколи протистояти найближчим людям складніше всього.

І як у випадках з "білою вороною", люди готові "заклювати" тих, хто на них не схожий. В такому випадку залишається лише вдавати іншу людину та "грати" перед цією публікою. Але нагорода за це - залишитися самим собою. Це на мою думку найважливіше!

Запрошую прочитати історію і залишити свої коментарі, якщо ви ще цього не зробили) Також можете залишати свої питання)

Також я запрошую Всіх охочих приєднатися до Флешмобу, щоб розповісти, що ви хотіли передати через текст, і що відчували створюючи свої історії. Читачам точно буде цікаво дізнатися більше нових фактів про вас та ваші твори.

Треба лише написати назву флешмобу - "Історія про історію (назва твору)".

#історія_про_історію