Частина 19 доступна до читання
Відчиняю двері та йду до робочого місця. Коли побачила біля нього Костянтина зупинилася. Зробила вдих та пішла.
- Костянтин Олександрови ви до Павла Григоровича? - запитую чоловіка.
- Ні, я до тебе - говорить чоловік. А я дивлюся на обручку яка прикрашає його палець на правій руці.
- Мені здається, ви щось плутаєте - проходжу мимо чоловіка та кладу папери на стіл.
- Не вже ти мене не кохаєш? - підіймати очі на чоловіка.
- Навіщо ти питає питання на які знаєш відповідь, будь ласка, йди. Не треба руйнувати те що в тебе є. Думай краще про дружину. - кохання це нестерпний біль коли ти маєш відпустити чоловіка, але я змогла. Залишилася порожнеча.
- Ні не знаю, ти мені це не говориш, та і я розумію що я вже одружений. - говорить чоловік роблячи крок до мене.
- Костянтин Олександрович! Я вас не кохаю! Будь ласка дайте мені спокій, я відчуваю порожнечу. Мені треба працювати пробач - сіла в крісло та почала шукати номер ресторану.
- Добре я тебе зрозумів. - говорить та йде.
Так важко стало після весілля, бачити це все. Ви скажете, що за абсурд. Я з вами згодна, але це лише життя моє таке заплутане та не передбачуване.