- Пригнися, швидко, - голос жінки здригнувся. - Допоможи нам, святий архангеле Михаїле, закрий від цієї нечисті.

Я сповзла донизу, краєм ока спостерігаючи, як два великі чорні джипи під'їхали до будинку.  Того, хто вибрався першим я впізнала навіть у темряві. Засунувши руки в кишені, він підняв обличчя та поглянув на верхні поверхи будинку. Дав своїм вказівки і ті одразу розбилися на групи та пішли до під'їздів. Лише він продовжував стояти на місці, але, ніби відчувши на собі мій погляд, різко озирнувся. Я  пірнула ще нижче. Напевно стежить за машиною, що віддаляється.

- Вже попрямував до парадного, - Світлана Олегівна зі спокійним обличчям упевнено вела автомобіль до виїзду з житлового масиву й далі вирулила на трасу. - Можеш уже сісти, дитинко. Зволікай ми ще п'ять хвилин і вибратися непоміченими було б набагато складніше.

 Дівчата та хлопці, завтра наступна глава від Андріани. Як завжди чекатиму кометарів, ваших думок і вражень)))) Дякую, з вами цікаво!

https://booknet.ua/book/za-zhagoyu-kohannya-kniga-2-b419231