Вітання, мої сонечка!!!

Запрошую до історії, Анастасії-Вплерії та Андрія, з роману, "Крила рудого Янгола", на який сьогодні діє ЗНИЖКА!!!

Крила рудого Янгола

Уривок.

Анастасія шалено хвилювалася галантність шефа зводила з розуму. Якби хтось не знав їх, то точно подумав би, що вони коханці.

— Бачила, бачила..? Як пішла?!! Наче сама королева.

— А нагла яка?!! Посміхається, та ще й вітається... — Бубоніли бабусі.

Андрій посміхнувся, сідаючи в авто. Жінки однозначно заздрили юності та красі його підлеглої.

— Ви за швидко прийшли, — жартував шеф запускаючи двигун автомобіля.

Анастасія повним нерозуміння поглядом глянула на шефа, який виглядав надто галантно. В темно-синьому діловому костюмі з краваткою та в білосніжній сорочці.

Андрій зрушивши з місця пояснив.

— Доки вас не було, я мав можливість послухати, деякі пікантні дрібнички з вашого особистого життя. — Посмішка вигравала на обличчі чоловіка.

Анастасія напружилася, зрозуміла про, що говорить шеф.

— Місцева, Вікіпедія, донесла?!!

— Не зовсім донесла, — не погодився шеф. — Так обговорювала ваше особисте життя на порядку денному.

Руденька зітхнула й додала.

— Повірте мені, що в них, як і в нашої верховної ради, діло далі слів не піде, і толку не буде. Хіба, що нерви попсують.

— Я з вами згоден, але я, не дослухав. — Не погоджувався шеф.

— Це на краще, — посміхнулась Анастасія.

— І, що ж це за байкери були? — Перемикаючи швидкість поцікавився Бойко.

— Так один товариш. — Вдавши безтурботність, обманула Анастасія. Вона не розуміла чому, але їй хотілося це сказати. Мабуть, щоб подратувати шефа. Але чи йому не байдуже?

— Це, мабуть, той самий, що перевозив вас у лікарню? — Напружено поцікавився Бойко. Йому це все чомусь не подобалось.

— Ні, тоді це був коханий моєї подруги. А вчора... — Вона замовкла і холодно запитала. — Втім, яке це має значення?

Приємного читання, та мирного всім дня!!!