Легенди "Мого кельтського бога": святий Патрік - 2

Привіт, любі мої!

Житіє святого Патріка виявилось таким цікавим, що я не втрималася і вирішила продовжити розповідь.

А тим часом, якщо хочетьс історій до Хелоіну, зазирніть до відьом святої Інсанії, злетіть на крилах хаосу або вжахніться тому, що люди частенько перепльовують чудовиськ. 

❤️❤️❤️

Є в Ірландії озеро Лох-Дерг. Його води мають червонуватий відтінок. Чому? Про це розповідає довга й досить-таки жахлива легенда.

Жили в Ірландії стара відьма з сином-велетнем, які тероризували всі навколишні селища. Король призвав могутнього героя Фіна Мак Кула та його сина Ошіана, щоб ті допомогли позбавитися від клятої сімейки.

Коли велетень побачив переслідувачів, він схопив матір за ноги, перекинув через плече й кинувся навтьоки. Та Фін Мак Кул пустив услід срібну стрілу й поцілив відьму просто в серце.

Велетень, нічого не помітивши, біг аж до гір Донеґалу, де остаточно захекався й зупинився відпочити. Тут він і побачив, що від матері лишилися ноги, хребет і руки, решта тіла стерлася об густий ліс. Робити нічого, він кинув останки, а сам втік світ за очі. БІльше про нього ніхто нічого не чув.

Кілька років потому Фін Мак Кул та Ошіан полювали в тих місцях й наштовхнулися на скелет відьми. Де не взявся гном, який попереджував героїв не торкатися рештків, та коли це справжні лицарі дослухалися до якихось там коротунів? Фін вирішив потицяти кістки мечем і зламав одну. Зі стегна відьми виповз довгий волохатий хробак. Мак Кумал посміявся з нього, підчепив списом і кинув в озеро.

Водичка припала хробаку до душі, в цьому поживному середовищі він ріс-ріс і доріс до великого монстра Каоранаха, який став пожирати місцеву худобу, а потім і людей. Селяни, звичайно, дізналися, кому завдячують таким подаруночком, і закликали героя назад. Мак Кул вхитрився смертельно поранити колишнього хробака, але добивати не став. Дуже милосердно залишив стікати кров’ю на березі того самого озера. Кров Каоранаха стікала вниз і забарвлювала води — тому озеро назвали Червоним.

Там і лежало чудовисько, конаючи, аж доки звідкись з'явився — хто? — правильно, святий Патрик. Думаєте, відпустив хробачку гріхи і полегшив муки? Нє-а. Єпископу закортіло показати своєму супутнику, яку силу дає віра. Тому він наказав Каоранаху опуститися на дно озера, де й лишатися довіку.

Коли буря хвилює озеро, ще й досі іноді можна побачити чудовисько, яке крутиться й реве серед хвиль, жахаючи самотніх мандрівників.

Та на цьому історія не заінчилася.

Продовження завтра :)

❤️❤️❤️

Підписатися на автора 

Читати "Мого кельтського бога"