Те, чого всі так довго чекали♥️ продовження історії КАМІНЬ нарешті побачить світ. 

Завтра 

О 20.00

Не драконь дракона, якщо не вмієш літати. Або не маєш крилатого друга 

Троянда пустелі 

Мене прив'язали то товстої білої колони посеред двору. Здавалося, що все це відбувається не зі мною. Затяжний страшний сон. Фільм, який приймається занадто близько до серця. Повернувши голову побачила все того ж невисокого чоловіка, який тримав у руках довжелезний батіг. Тепер стало зрозуміло. Це було не лише покарання за втечу. А й показне попередження для інших.

Повітря розрізав свист батога і вже в наступну мить мої плечі спалахнули полум'ям. З горла вирвався дикий крик під супровід гарячих сліз. Перед очима потемноло, але втратити свідомість не дозволяв пекельний біль.

Чоловік знову замахнувся, але тут наче грім розлився чоловічий голос. І все стихло. Навіть вітер, що кружляв навколо не знаючи як мені лопомогти, окрім як дмухати на рану, принишк 

Заледве піднявши очі я побачила Деніза, котрий ошелешено розглядав цю картину. Помалу здивування в його очах переростало у лють. І тут прийшла пора боятися моїм кривдникам.

Гаркнувши щось на незрозумілій мені мові, він кинувся розв'язувати мене. Жорсткі мотузки полишали сліди на зап'ястях. Залишившись без опори я упала на сіру бруківку.

- Чому ти наважилася на втечу? - запитав акуратно обробляючи рану. - Хіба я чимось тебе скривдив?

- Це не моє життя. Не мій світ. - я прикривала груди білою простинею. - Якщо... - запнулася. - Якщо я тобі не потрібна... Відпусти мене... додому. 

- Додому? - його тон понизився. - Чи до того, хто продав тебе сюди?