Слухайте... За своє життя перечитала та вже й написала чимало романів. Доки всі гуляють, а ти хворієш чи навчаєшся, то якось саме виходить... І класика, і сучасні, і вдумливі, і легкі, "чтивні"... Та рідко зустрічала такі останнім часом.

Ніхто не проств мене писати цей відгук. Та просто не встояла, чесне слово! Хочу, щоб і ви прочитали. Бо серце скучило за такими послідовними романами, справжніми трудами авторів, де не один самісінький с**с чи хотілки, а ставлення до людини, до життя. Де ти бачиш на власні очі, як зростає те кохання. І перед тобою проходять долі стількох людей.

Я не знаю, чим автор завершує книгу "Практична педагогіка", та скоріше б уже, бо не можу спокійно спати, нервуючись за долю Соні і... не буду говорити, кого. Нехай ви самі прочитаєте і так само порегочете, поплачете, понервуєтесь...

Приєднуйтесь, мої любі читачі. Я рідко щось рекомендую. І зазвичай це те, що торкнулося мого серця так чи інакше. Це торкнулося...

Авторе, дописуйте вже))) Хочу знати, що далі)))