Експеримент з книгою - завершено!

Експериментальною книгою для мене… як і для читачів, стала книга під назвою «Його заборонене кохання. По той бік прокляття».

Це була важка праця)) Цей сюжет я носила в собі декілька років, проте боялася за його «реалізацію»)

Є кілька типів фіналів: закриті, відкриті, трагедії, погляд зі сторони, а є такі, як «перевертні».

Якщо ви дивилися фільми на кшталт «Острів проклятих» чи «Мій творець» - то це саме такий тип фіналу)

Так, на «картинці» це дійсно легше демонструвати, аніж написати про це. Найпростіший та масовий фінал в книгах: головний герой прокидається, і вся книга – це був лише його сон. Але я взяла планку вище.

ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕР!

Майже вся книга – це «проклятий світ», куди переноситься душа головного героя після смерті. Там він проживає певний термін, і коли рано чи пізно приходить на цвинтар і бачить свою могилу, повертається знову проживати своє життя з певної точки відліку. Отримуємо такий собі круговорот подій.

Цей «проклятий світ» контролюється його підсвідомістю, тому все, про що він намагається забути, стерти з пам’яті – знищується. Він живе, так би мовити, в «вакуумі».

Головний герой весь час переживає горе від втрати своєї коханої, звинувачуючи в її смерті себе, імперію, свою другу сутність, все і всіх.

Але з перших сторінок читач попадає в той момент, коли в «його проклятий світ» проникають душі інших героїв, живих, з реального світу. Їх мета – розблокувати спогади головного героя та дізнатися, хто головний ворог в імператорському палаці, хто винен в державному перевороті та смерті головного героя та його коханої.

Читач проживає разом з головним героєм весь цей проміжок часу, співчуває, радіє, стежить за детективною частиною сюжету і тут… читач переноситься в реальний світ, про який він навіть не здогадувався. Все, що він прочитав – було… грою уяви? Це все не насправді? А взагалі головний герой мертвий??? Навіщо читачу було ото все…?

А це вже подвійний, паралельний сюжет. В нас є ще головна героїня, яка скоїла помилку. Це її «закинули» в потойбічний світ головного героя, щоб дати шанс виправити її і дати можливість логічному завершенню історії.

Це була «уява» головного героя і водночас шанс для головної героїні. Потойбічний світ нам розкрив характери головних героїв, їх страхи, їх самовідданість, вірність державі та своїм почуттям. Врешті-решт дав змогу познайомитися з ними. Це якби… полотно, основа, на яку накладалися основні події. Це розвиток почуттів, кохання головних героїв. Це не просто сон, де головний герой прокинувся та відмахнувся рукою «куди ніч – туди і сон». Це щось більше… це світ, в якому назавжди «закуті» душі проклятих.

Наша підсвідомість – це, насправді, такий жорстокий та злий наш ворог! Психологічні травми грають з людиною в дуже небезпечну гру. Наш мозок може як стерти спогади, які травмували нас, так і «зациклитися» на них, проживаючи день за днем їх, травмуючи себе ще більше. Існує багато технік (як і багато фільмів про це – хто що читач/дивився), як вивести людину з цього страшного стану. Та здебільшого це неможливо…

В своїй книзі я намагалася показати, як можна грати з нашою підсвідомістю. Я – не експерт в цій сфері))) Але багато читала) А так, як це книга в фентезійному жанрі – то звісно було дещо легше реалізувати кінцівку) Проте ХЕ і тут дещо суперечливий)) Бо головний герой залишається в своєму потойбічному світі, але його підсвідомість змінює його «реальність» там.

Буду дуже вдячна, якщо наведете приклади книг з подібними сюжетами) Бо фільми-то я знайшла, і мені вони дуже подобаються тим, що примушують замислюватися, переоцінювати, передивлятися)) А ось з книгами якась біда)

Також, хотіла би дізнатися, чи цікаві подібні сюжети читачам? Бо по моїй статистиці – не дуже))) Мабуть через те, що ми читаємо багато однотипних книг. Ми вже знаємо кінцівку і це нас заспокоює) Маємо таку собі стабільність)))