"Мольфаріум. Книга 1. Обрані пророцтвом", рецензія

Після написання першого відгуку я подумав: "Все, годі! Перший і останній". Але не тут-то було: не пройшло й тижня, як я дочитую наступну книгу з марафону Тетяни Гищак і сідаю за написання рецензії. І знаєте що? Тут є про що поговорити. 

"Мольфаріум. Книга 1. Обрані пророцтвом" Лії Гако - це книга в жанрі фентезі та молодіжної прози. Головними героями є троє дітлахів, які потрапляють до магічної школи (щось знайоме, чи не так?). Навіть для мене, людини, яка не читала книг про Гаррі Поттера та навіть не дивилася фільми про нього, схожість очевидна. Що ж тоді говорити про порівняння цієї книги з легендарною франшизою про хлопця в окулярах збоку читачів, які знайомі з дітищем Джоан Роулінг не з чуток? 

Хтось зараз подумає, як я буду порівнювати ці книги, якщо я не читав одну з них? А я не буду! Саме завдяки тому факту, що я не знайомий з всесвітом Гаррі Поттера, я можу більш-менш об'єктивно оцінити "Мольфаріум...". Тож, почнемо.

Головними героями є Максим, Яся та Ксюша - панк, анімешниця та якась дівчинка, яка мені нічим особливо не запам'яталася. Вони - звичайні школярі, які завдяки якомусь диву виявилися обраними та яким пощастило потрапити до Мольфаріуму - школі мольфарів...

А на цьому моменті стоп! Якщо вам не цікаво читати про далеко не дружні відносини двох дівчат або про те, як двоє чотирнадцятилітніх хлопців чухають одне одного за вушками, то прямо зараз закрийте цей блог і ніколи не відкривайте книгу під назвою "Мольфаріум". А для тих, кого подібне не зупиняє, продовжу. 

Як ви могли зрозуміти, частина героїв - нетрадиційної орієнтації. Вважайте мене гомофобом, вважайте мої цінності застарілими, але пропаганди подібного стало забагато в нашому житті, проте моє ставлення до цього не вплине на подальшу оцінку твору, тож читайте: 

Плюси:

1. Зовнішність персонажів і їхні характери, на мою думку, доволі непогано прописані. Поступово розкриваються їхні внутрішні переживання. 

2. Все грамотно написано. За все прочитання я знайшов незначну кількість помилок, які просто губляться серед великої кількості коректного тексту. 

3. Цікаво і незвично для мене оформлені слова автора, які моментами ще й зображають думки персонажів (однак іноді це ускладнює прочитання).

4. Цікавий та стрімкий початок книги. 

5. Моментами створюється атмосфера затишку... Не можу це пояснити, але описи школи та кімнат викликають в мене задоволення. 

6. Приємним бонусом є те, що в кінці книги можна знайти карту острову, на якому відбуваються більшість подій книги. 

Мінуси: 

1. Початок книги хоча і є доволі стрімким, проте надалі оповідання затягується, а наприкінці книги взагалі ні до чого доладного не приводить. 

2. Деякі моменти передаються через слова автора на кшталт "Пані Ірмо розповіла, що...". На мою думку, фентезійний світ взагалі має більше розкриватися через діалоги персонажів, а не через слова автора. Тим паче в "Мольфаріумі" йдеться про навчання дітей в школі, де присутня велика кількість вчителів, які можуть повідати щось про місце, де знаходяться їхні учні. 

3. Складне прочитання через велику кількість нерозповсюджених слів (здебільшого дієслів).

4. Відсутні неочікувані сюжетні повороти. Все банально та просто. 

5. П'ятий та найзначніший мінус полягає в тому, що було зазначено мною перед переліком плюсів. Якщо ви дочитали до цього моменту, то те, що я міг тут написати, вам буде не цікаво або ви будете вкрай незгодні зі мною, тому просто опустимо цей момент і перейдемо до сюжетних дір і незначних помилок, на які авторові варто звернути увагу. 

В наступних рядках я пройдусь по сюжету книги, тому читайте на свій страх і ризик, адже там можуть бути спойлери:

Пролог. Пані Ірма лається, використовуючи фразу "Тисяча чортів". На початку я подумав, що за цією фразою щось буде ховатися, але, дочитавши книгу до кінця, я так і не знайшов свідчень, що пані Ірма в минулому була піратом. 

Розділ 1. Діалог вчителя з учнем. Репліка вчителя розбита на 3 частини, і кожна частина починається з нового абзацу, хоча правильно буде оформити все одним абзацом.

Розділ 5. Так і проситься фрагмент, коли діти вперше прокинулись у реальному світі після того, як пройшли обряд ініціації. А цього фрагмента немає. 

Розділ 5. Дивно, що Максим боїться виступати перед класом, адже до цього він дуже сміливо спілкувався з дівчатами. До того ж він привертав до себе увагу своєю клоунадою. 

Розділ 5. Середа. "Придурки тупі", "Кінчений придурок", "Тупа сволота", - як на мене, занадто багато лайок, як для дітей. Я розумію, що молоде покоління починає лаятися ще з дитсадка, але не думаю, що таке повинно показуватися в літературі. 

Розділ 5. Середа. Не "тряпки", а "ганчірки". "Тряпки" можна використати у значенні "одяг".

Розділ 5. Четвер. Символізм у номері кабінету "612"? Дууууже загадково (ні). З таким самим успіхом номер міг бути і "126", і "216", і "621"... Притягнутий за вуха символізм. 

Розділ 5. П'ятниця. Весь розділ повен діалогів, а наприкінці автор ніби втомився писати та бажав скоріше перейти до наступного розділу. Останні декілька абзаців викладені жужмом та неінформативні. 

Розділ 6. Потік фантазії автора про аніме. Там це доходить до фанатизму, що мені вкрай не подобається. Як на мене, зайвий фрагмент у книзі. 

Розділ 6. Як на мене, емблема відьомської академії повинна якось символізувати цю академію. До чого на їхній емблемі мечі? 

Розділ 8. "На відміну від нього, він не був оплутаний таємничою атмосферою...". Хто "він"? На відміну від "кого"? Такі моменти трапляються часто, через це прочитання та розуміння матеріалу сильно ускладнюється, адже немає розуміння про кого йдеться. 

Розділ 9. Не знайшов тлумачення слова "барятися". "Лише другий курс та випускники баряться". Можливо, Ви мали на увазі "борються"?

Розділ 9. Дуже стисло описані змагання. Можна було розбити на декілька повноцінних розділів, адже це, як на мене, один з найцікавіших моментів у книзі, потенціал якого ніяк не розкривається автором. 

Розділ 9. За що команді мольфарів присудили 54 бали зі 100? За повний провал? А що треба зробити, щоб отримати 0?

Розділ 9. Хто такий диктор і де він говорить? Для кого?

Розділ 12. Пані Ірма - розумна жінка. Навряд чи б вона не розуміла, що сварка дітей може зашкодити їхньому "СПІЛЬНОМУ" виконанню завдання. 

Розділ 13. Якщо завдання було таким відповідальним, навіщо було відправляти на нього без досвідних дітлахів? Це ніяк не аргументовано. 

Розділ 18. Такий сильний захист на книзі, що без досвідні діти розпечатали її? Звучить правдоподібно. 

Також загальне зауваження з приводу "чекати щось/когось". Правильна форма: "чекати НА щось/когось".

Висновок. Моментами я отримував задоволення від прочитання книги, проте давалося це доволі важко через місцями важку лексику та несумісність моїх цінностей з цінностями автора, проте це не буде так негативно впливати на деяких інших читачів. На кожен товар є свій споживач, і я впевнений, що і у "Мольфаріума" вже є деякі прихильники та буде ще більше. Бажаю авторові успіхів і дякую, що дали мені змогу ознайомитися з Вашою творчістю)