"Частоти душі", відгук

Познайомився з марафоном Тетяни Гищак та взяв на себе сміливість прочитати її книгу "Частоти душі". Так, початок відгуку звучить не дуже, але зараз поясню, що маю на увазі: читати я особливо не полюбляю, оскільки одразу починає боліти голова, а якби й любив, то надав би перевагу таким жанрам як фентезі та фантастика. "Частоти душі" - це книга в жанрі фантастичного реалізму - не зовсім те, що я полюбляю, але задоволення від прочитання я все ж таки отримав. Тож давайте послідовно. 

А перед основною частиною хочу окремо подякувати Тетяні Гищак за цей марафон, завдяки якому я взагалі почав читати. 

Для початку, головним героєм книги є Марк - науковець-лікар з відділу коматозників. Оскільки в книзі використовується доволі важка термінологія, то буду переказувати простіше: Марк розробив пристрій, за допомогою якого можна заглядати в думки людей, що лежать в комі. І за допомогою цього пристрою він виводить людей з цієї коми. 

Зміст доволі невеликий: 12 розділів, загалом 69 сторінок. Початок книги, як на мене, млявий, але, починаючи з четвертого розділу, сюжет починає набирати обертів, а десь на п'ятому-шостому розділі з'являється інтрига, за якою цікаво спостерігати. 

На самому початку автор представляє нам основних героїв: самого Марка, його колегу з кличкою Богомол, а також пацієнтів клініки (всього їх чотири, і до кожного з них необхідний підхід, щоб вивести з коми. Когось вдається вивести, когось - ні).

Найбільшу мою увагу привернув воїн АТО з-під Мар'їнки, який підірвався на міні та втратив здатність ходити. Навколо нього крутиться цікавий персонаж, на ім'я Соня, поведінка якої іноді здається дивною та підозрілою. 

В книзі піднімаються теми людських радощів, а також взаємовідносин між людьми. Присутні: яка-не-яка, але любовна лінія, а також таємниці, пов'язані зі спецслужбами. 

Книга мені сподобалась, і з неї можна багато чого взяти на роздуми. Нижче я хочу навести моменти, які можна виправити та які, на мою читацьку думку, є незрозумілими:

- місцями неправильно оформлені діалоги. Іноді не дотримуються розділові знаки, іноді пряма мова після слів автора починається з нового абзацу, ніби починає говорити зовсім інша людина; 

- розділ 5. "[Пізнього] ввечері в реанімаційному відділенні крім Марка був лише черговий персонал";

- розділ 6. "Якщо від першої хвилі хвилювання...", - однокореневі слова в одному реченні дуже ріжуть слух;

- розділ 6. "А може Богомол правий...", - гадаю, правильно буде "... має рацію";

- неточність у 6 розділі. Говориться про масовий контроль розуму громадян, на що Марк каже, що "Так буває лише в утопічних романах". Гадаю, малося на увазі "антиутопічних"? Оскільки утопія - це світле майбутнє; 

- у Римі Марк проявив непогану кмітливість, щоб не пити разом з підозрілим чоловіком, а у 5-6 розділах Марк стає наївним, спілкуючись з поліціянтом. Складається враження, що за декілька розділів Марк став дурнішим;

- як для мене, занадто стисле оповідання. Сильні стрибки від події до події, не вистачає діалогів, а в уже наявних діалогах замало взаємодії персонажів із навколишнім світом;

- незрозуміло, чому на початку книги одні незрозумілі терміни пояснюються, а інші - ні;

А також одне питання до сюжету, хоча не виключено, що я просто упустив цей момент: хто і навіщо підпалив будівлю, в якій працював Марк? До речі, тема зі спецслужбами майже не розкрита, немає жодної розв'язки. 

Дякую всіх, хто прочитав мій відгук на книгу Тетяни Гищак "Частоти душі"!

Дякую Тетяні Гищак за марафон і за її творчість! Я отримав задоволення від прочитання Вашого твору, і відгук писав такий, які сам би хотів отримувати на свої книги. Ще раз дякую!