Додано
01.09.23 18:38:00
Авторські парадокси...
Помітила для себе цікаву тенденцію... Чим більше вкладаєш душі, роздумів і ретельних пошуків достоменної інформації під час написання книги, тим менше вона згодом має переглядів.
Найбільш вистраждані, улюблені герої чомусь проходять майже повз читацьку увагу...
При цьому написані майже жартома сюжети розлітаються, немов свіжі пиріжки))))
Хто знає назву такого феномену та причину?))))
Ангеліна Кріхелі
707
відслідковують
Інші блоги
Кажуть, поезія – це те, що неможливо втримати в собі. Вчора «народилось» щось гостре, цинічне і зовсім не типове для мене. Це, мабуть, найчесніші слова за останній час. Хто ти? Все пусте, і немає значення,
А
Читаю дуже цікаву книжку "Оповідь " Роберта Макі відомого американського сценариста, теоретика мистецтва написання кіносценаріїв . Цитата : Як" прорватися " ,"досягти успіху " і "перемогти у творчій
Вітаю. Я опублікувала першу свою книгу-"Під корінням Карпат",буду вдячна за вашу думку. За думку кожного. Книга невелика,але я вклала свою душу. Наступні книги обов'язково будуть більшими. Дякую вам всім за увагу.
Чи знайоме вам відчуття, коли здається, що це — фінал? Глухий кут, за яким лише темрява. А потім — бах! — і з’ясовується, що це був не кінець, а лише гучний старт чогось неймовірного, про що ви навіть мріяти не наважувалися. Нещодавно
Я досі не знаю, хто є головним героєм мого циклу "Останнє пророцтво" та, навіть більше, не думала, що створю цикл із шести частин! Селеста та Ріґор – перші герої, трагічною смертю яких все і мало скінчитися... Але
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМожливо справа у тому, що люди шукають часто легкості, щоб просто відволіктися, а для прочитання серйозної історії, яка веде до глибоких роздумів треба бути готовим. У мене особисто буває, коли переживаю важкі емоції, поганий настрій (особливо зараз, коли війна)- хочеться відволіктися на щось легке, книгу чи фільм, щоб розслабитися. А іншого разу я читаю великий емоційний твір, плачу і радію за героїв, переживаю з ними. Мені здається, кожна книга чи історія з'являється у житті читача у потрібний час. Одного вечора Ваша історія про дзвінок до Янголів дуже мені допомогла емоційно, згадую її і тепло на душі стає. Ви нагадали, що любов і вдячність треба не тільки відчувати , але й частіше озвучувати, казати про свою любов рідним і тим хто піклується про вас. Бо всім хочеся знати, що вони потрібні, що їх цінують, що їх вчинки допомагають, змінюють життя інших на краще, особливо коли вони роблять це безкорисливо.
Галинка, Дякую, що так розгорнуто відповіли. Бо для мене це справді надважливо...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати