Осінь на порозі

   Якщо сьогодні за кілька секунд до опівночі зробити вдих, а інший – після того, як стрілка перескочить цю межу, то впевнена, що вони відрізнятимуться. Останній літній вдих та перший осінній. В останні години літа відпускаємо його з усіма тривогами, проблемами, негараздами та сумними думками.

   Осінь – моя улюблена пора року. Вона пахне стиглими яблуками та грушами, грибами, димом, чорнобривцями та новими надіями. Це пора гарячого чаю та теплих обіймів, солодких поцілунків та перших зізнань.

   Для мене ця пора особлива – восени я народилася, вперше закохалася та вийшла заміж за коханого чоловіка. Як можна її не любити? Коли барви яскравими спалахами змушують погляд блукати від гілки до гілки, шарудіти ногами між опалим листям та шукати серед нього найкрасивіший листочок і переконуватися, що бездоганний кожен.

   Нехай нова пора року принесе вам нові надії, мрії та плани, які обов’язково здійсняться, як врожайний вересень; обплетуть вас надійно, як бабине літо в теплому жовтні; а негаразди та неспокій опадуть та розлетяться за вітром, як всохле листя у листопаді. А взагалі… Будьте щасливі незалежно від пори року!

   Дівчатка, у вересні обіцяю виправитися)) Тим паче, що основні події з Адамом та Камілою теж відбуваються у золоту пору)) Постараюся публікувати оновлення не рідше, ніж через день. Наступне планую опублікувати в суботу.

Мирної вам осені!