Вітаю мої любі!

Події в історії "Зірка для Жучари " набирають обертів. І найважливішою подією в житті героїв є зустріч, яка не мала відбутися. Адже ні Люк, ні Стела не сподівалися зустрітися після того, що сталося. Але доля розпорядилася інакше. І тепер перед ними стоїть непростий вибір. Адже на кону багаторокова праця. То що переможе: емоції чи розум? 
 

 Я повільно повертаю погляд до Жучари й знову втрачаю зв'язок з реальністю. Слова Кайла звучать, наче білий шум. Десь там. На фоні. Далеко. Небесної блакиті озера вкотре затягують на дно, витягуючи з душі найпотаємніші спогади. Перший поцілунок… перші обійми… палка ніч… і не одна! Губи, руки, тіла — звуки їхнього єднання оживають в мені й розбурхують кров. Я знову червонію, та нічого не можу з цим вдіяти. Люк надто швидко став мені близьким та в'ївся під шкіру так, наче завше там мав бути. Колись, я в це навіть щиро вірила. 

Глибоко вдихаю та ковтаю власну слину. Вмить стає парко в приміщені. Я очима шукаю стакан та воду. І віднайшовши, хапаюся за пляшку, наче потопельник за рятівне коло. Заледве наливши водиці в стакан, беру його до рук та роблю кілька спраглих ковтків. Відчуваю полегшення, але лише на мить, бо знову скоюю дурницю — підіймаю погляд. Тепер колір очей Харпера нагадують грозове небо. Темне. Похмуре. Та страхітливе. Видається, що воно на межі того, аби зірватися проливним дощем на мою голову. А може й гірше — стрілятиме громовицями та блискавицями, заганяючи в чергову пастку. А може я себе сама туди загнала? Зрештою, Люк ніколи нічого мені не обіцяв. Просто користувався тим, що йому сама запропонувала, зачарована хтозна-чим. Бо він же не єдиний гарний хлопець, якого я знала і знаю. 

Переходьте за посиланням аби читати книгу, адже зараз ідеальний час аби почати це зробити.

Підписуйтесь на авторські сторінки Неталі МакКензі та Мартіна Зоріна, аби не пропустити цікавої та важливої інформації! Зауважу, що іноді легкий "тиць" по екрану смартфона може скасувати підписку)

З ♥ Неталі МакКензі