Привіт усім. Ну ось і настав цей день – мій день народження. Чесно кажучи, я й не думала, що колись наважуся мати власну письменницьку сторінку. Звісно, мені завжди хотілося писати, в мене ще з підліткових років існує блокнот, в якому я записувала ідеї для майбутніх творів. 

Але завжди я зупинилася ледь не на самому початку. Через страх, невпевненість, брак часу. Відмовки знаходились завжди. 

Я безмежно люблю читати. Іноді під час читання я можу надихнутися написати свою власну книгу. Іноді мені сниться продовження тих книг, що я читаю. І от кожного разу, коли я читала прекрасних авторів на Букнеті – я ловила себе на думці, що я теж можу і хочу писати. 

Тому, одного дня я вирішила для самої себе, що я буду писати і публікуватися. Відклала всі страхи і невпевненість, і виклала свою першу історію “Соулмеми". Вона проста і коротка, але певним чином особлива для мене, бо саме з неї все почалося. 

Я почала працювати над “Створені для…", і процес приніс мені справжнє задоволення. Тому я продовжую писати,в першу чергу для самої себе. Я більше не боюсь, що я і мої твори нікому не цікаві, бо саме тут я знайшла підтримку, якої мені бракувало в реальному житті. 

Перш за все, хочу подякувати прекрасним авторкам і авторам з літературної спільноти, до якої я потрапила завдяки флешмобу “Мелодія кохання". Ваша підтримка дійсно надихає.

Також дякую тим, хто слідкує за моєю творчістю. І хоч вас не так багато, я ціную кожного. Бо, як хтось колись казав: — “Інтернет нас розбалував. Нам здається, що 20, 30, 40 коментарів підтримки – це мало. Але уявіть, якби звичайні перехожі на вулиці почали підходити до вас з тими самими коментарями".

Тож ось я тут – зустрічаю свої 26 років, займаючись тим, що приносить мені задоволення. Я нарешті роблю щось для самої себе (ну і для вас звісно ❤️). Я довго до цього йшла, і планую не зупинятися на досягнутому.

І вам також бажаю жити це життя – як ви самі того схочете. І нехай кожен новий день приносить вам задоволення

❤️❤️❤️