Привіт, друзі ❤️ Мені дуже хочеться почути те, що у вас на душі. Але почну із себе. Мені здається, саме так буде чесно )
Вчора я замислилася, для чого прийшла на цю платформу... І, як виявилося, не просто писати й бути почутою... Я прийшла сюди, щоб розкрити свою душу )) так, так...
І, мабуть, з усмішкою й певною сміливістю можу зізнатися: у кожній моїй книзі дуже багато мене, як особистості. Моїх думок, емоцій, страждань — куди ж без них, любові, пристрасті, самопізнання, душі, яку так хотілося розгорнути й відкрити навстіж.
Коли пишу, я знаходжу себе. Коли розмірковую про стосунки - починаю краще розуміти, чого насправді хочу. Коли пишу про пристрасть - ніби підтверджую власні бажання. А коли приймаю рішення за своїх героїнь, розумію, що вони теж мої. Десь сміливі, десь зухвалі, десь, можливо, необачні… Але вони мої.
Мої книги стали частиною моєї долі і частиною моєї мрії.
Не знаю, чи можна про таке говорити. Можливо, хтось вважатиме це надто особистим. Але саме через це я відчуваю себе більш цілісною. Коли можна розпахнути своє сердце і аід цього просто добре...
А скільки вашої особистості у ваших книгах?
І ще… Дякую кожному з вашу підтримку, увагу і за відчуття, що в цьому світі можна не просто бути поруч із людьми, а ділитися частинкою себе і знаходити такі теплі відгуки, які відчуваються як обійми рідних душ. ❤️
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені дуже сподобався ваш текст щирістю та відкритістю. Висловлю свою власну думку. Це абсолютно нормально вкладати в художні твори свої емоції, мрії, настрої, свій світогляд та життєвий досвід, власні знання, переконання, і навіть психологічні комплекси чи пригнічені емоції. Це все передає книзі не лише частину авторського суб'єктивного, а й частину духовності та душевності автора. Створюючи якусь книгу автор не лише витворює якийсь новий художній світ чи створює художні цінності, але й краще починає розуміти той чи інший аспект своєї особистості, відповідно отримує кращі можливості для інтеграції своєї Тіні, трансформації власних слабкостей в ресурс сили. Створення художніх текстів -- це й саморозвиток людини: інтелектуальний, духовний та душевний. Це -- спроба виходу за власні індивідуальні межі в намаганні торкнутися чого вищого. І можливо колись, завдяки вашій власній відкритості та присутності у ваших текстах, ви досягнете того, про що ви мріяли. Творчого Вам злету!
Natalia Borysova, Куди скинути план-зміст? Я відсьогодні знову присутній на Фейсбук. Прізвище, ім'я, фото мого профілю ті самі, що й на Букнеті. Так що можемо продовжити там спілкування щодо нашого спільного художнього проекту у фейсбучному месенджері, якщо ви не проти.
Думаю, це все наші "крестражі" так би мовити. Тільки без темної частини) Що б ми не робили, ми вкладаємо в це душу. Інакше виходить не дуже добре, як на мене) тому так, в наших творах є частина нас. Просто треба відокремлювати автора і персонажів) бо інколи є дуже темні персонажі, але автор - цілком адекватна людина)))) Та ж Роулінг створила Амбрідж. Мартін - Джофрі, і тд. І я не скажу, що я зовсім згодна зі словами "А коли приймаю рішення за своїх героїнь, розумію, що вони теж мої. Десь сміливі, десь зухвалі, десь, можливо, необачні… Але вони мої." - радше, вони - Ваших персонажів) але це не 100% Ви. Ви знаєте, як вони вчинили б. І чому) а це, як на мене, не одне і те саме))
П.С. В мене теж тут таке відчуття, що я нібити серед приятелів, друзів, з якими можна ділитися думками і знайти підтримку) В реальному житті не надто багато людей підтримують творчість)❤️❤️❤️
Успіхів Вам)
Дуже цікава думка ❤️
Мені здається, у моїх книгах теж є частинка мене, але, мабуть, не настільки, щоб сказати «це все про мене». Я вкладаю у свої історії свої думки, спостереження, емоції, певне ставлення до людей і життя. Але самі вчинки героїв далеко не завжди є моїми. Навпаки, мені часто цікавіше написати про людину, яка ніколи б не вчинила, так, як я. Саме тоді починається найцікавіше — спроба зрозуміти, чому вона так зробила. Мені подобається не просто показати вчинок, а розглянути його з іншої сторони. Люблю показувати інший бік. Той, який не завжди помітний з першого погляду. Бо за одним вчинком майже завжди є історія, яку ми не знаємо. ❤️
Я. тут теж подумала на певно в кожному пресонажі по трішки
Natalia Borysova, Ага
Я думаю, що саме так. В книзі ми вкладаємо себе, свою душу, свої думки. Там є частина нас, наш світогляд, самопізнання і розвиток ⭐️❤️
Natalia Borysova, Так ❤️⭐️⭐️⭐️
Знаєте, я лише зараз, коли прочитала Ваш блог, задумалась над цим питанням і зрозуміла, що у мене по- різному. Є книги, в яких не просто частинка мене, а це майже повністю я. Події, ситуації можуть бути і не реальні, але моя на них реакція - через моїх героїв. А от є у мене еротично- фантастичний цикл ( з нього лише одна історія тут опублікована), так в ньому мене нема від слова зовсім. І ще є твори, де нема мене, але є думки й почуття моїх знайомих, тобто це історії про них.
Отже різноманіття))
Natalia Borysova, Навзаєм ❤️
В мене теж по-різному. Є як і мої вчинки, переживання, висновки, так і ті, які мені не належать. То залежить від книги і головних героїв
Natalia Borysova, Дякую! Навзаєм!❤️
Кожна книга це частина особистості автора. Інакше і бути не може. Адже це не лише наші мрії, але й знання, наш життєвий досвід і світосприйняття, наша фантазія нарешті. По книгах можна багато довідатися про автора, про його глибинні спонукання.
Єва Ромік, мені дуже близькі всі ті думки, які ви описали. ❤️ Повністю з вами погоджуюся )
А ще я по-справжньому відчула, що означає спілкуватися з людьми, які не бояться давати щирий емоційний відгук.
❤️ Мабуть, тому що автори звикли описувати все в деталях, щиро, чуттєво й від душі.
І це справді неймовірно. У якийсь момент у мене навіть виникло відчуття, ніби я потрапила в зовсім інший світ.
Світ, у якому люди не бояться ділитися своїми думками, почуттями і енергією )
Щиро дякую вам, Єва, за ті почуття, які ви вклали у свій коментар, і за ті емоції, якими поділилися. Це дуже цінно ❤️
Ви абсолютно праві, всі автори віддають частинку своєї душі своїм книгам. Я пишу в такому легкому жанрі, в інших жанрах я не писала, але, як і всі, все одно передаю якісь свої риси характеру героїням. Звісно, оскільки це мої перші в житті книги, я багато чого вигадую, але й про себе не забуваю! А якщо подивитися з боку психолога, який аналізує характери героїв книги та наші коментарі, то він міг би назбирати такий анамнез, що сам став би автором-початківцем і написав би цілий новий роман.
Natalia Borysova, Дякую вам за теплі слова. Насправді я буваю різною — і серйозною, і сильною, як і всі ми, бо життя змушує бути такими. Просто в книгах хочеться легкого гумору, хоча на моїй сторінці є й дещо серйозніше — наприклад, моя невеличка історія "Взяла вона крила". Буду дуже рада, якщо ви заглянете і почитаєте її, і з радістю почула б ваші коментарі з приводу цієї моєї серйозної роботи.
Дякую Вам за Ваш допис, Наталія)
Думаю, що багато)))
♥️♥️♥️
Сергій Олексійович, мабуть, особливо цікаво простежувати це саме в романах. Як автор, сам того не помічаючи, вкладає у героїв частинку себе: свої думки, реакції, цінності, мрії ))
Дуже цікаві роздуми) про що б автор не писав, так чи інакше переносить в написане власний досвід, погляд на життя, те від чого хотів би застерегти.
Але доволі цікаво писати майже повну свою протилежність...
Вень Чжулун, шедевральна думка про те, що цікаво писати майже повну свою протилежність.
Я от справді замислилася: а яка вона - моя абсолютна протилежність?
Я людина, яка любить розмірковувати.
Мені цікаво знаходити людей, з якими можна не просто спілкуватися, а обмінюватися особливою енергією, думками й духовними сенсами.
І тепер мені стало по-справжньому цікаво, якою є та сама протележність)
Як думаєте як її відчути ?
❤️❤️❤️
Eugene, Дякую Вам за серденьки. Для мене це така тепла підтримка, яка відчувається, ніби щирі обійми. Дякую вам за це ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Nadia, Дякую за серденьки )) Не знаю чи читаєте Ви мої книжки ) В любому випадку рада знайомству )
Ой, моя улюблена річ - давати своїм героям щось від себе. Якусь маленьку деталь, яка притаманна мені втілюється у героях моїх книг. Ви гарно досить все розписали. В цілому для мене написання книг - це якраз чудова можливість викласти свої думки і світогляд на "папері", хоча я і не пишу якісь психологічні твори, що змушують замислитись над великим і незбагенним.))
Та все ж, мені чомусь здається, що у автора, якщо він пише з задоволенням і від душі, у всіх його творах буде його особистість. Це як знаєте, відкрити книгу і одразу по атмосфері чи стилю написання впізнати письменника)))
Можливо, десь помиляюсь, але асоціації у мене саме з цим
Сандра Мурмайт, Вибачте,що про російську літературу пишу.Але,наприклад,у книгах Тургенєва зазвичай герой 2 плана або головний це сам Тургенєв
Звичайно, в якійсь, чи навіть повній мірі, автор може вкласти в свій твір свою особистість. Але відразу потрібно відмітити, що такий хід може призвести до небажаних наслідків. Наприклад таких, як втрату обєктивності (як часто ми себе сприймаємо обєктивно?), обмеження сюжету («свого» персонажа автор буде витягувати з ситуацій, в яких інший би гг відгірб би по повній). Також, в такій ситуації може постраждати приватність автора.
Natalia Borysova, Оце так відповідь. Вау.
Знаете, круте питання. Бо я поки писала зрозуміла що всі моі герой це частини мене. Це приємне розпізнавання. Але далі, коли герой роблять складні вибори, вчиняють морально сірі рішення - я розумію що я теж так можу. Не значить що буду, але могу. І от тут завжди не приємно.
Омела Грін, мені дуже сподобалося, як ви написали про сірі вчинки. Повністю з вами погоджуюся. І можу сказати навіть більше. Коли ми здатні побачити й визнати в собі якусь сіру, а іноді навіть темну частину своєї душі, - це вже величезний крок у самопізнанні. Тому що саме тоді ми починаємо розуміти, що, попри все, можемо залишатися добрими, щирими й чистими людьми, якщо самі цього хочемо.
А ще мені здається, саме в книгах ми можемо прожити ще одну частину свого життя... Як доп сценарій)) дозволити собі те, на що, можливо, не наважилися б у реальності.
Саме тому я й підняла цю тему. Мені було дуже цікаво зрозуміти, наскільки автори залишають на сторінках самих себе ❤️
Рада нашому знайомству, взаємній підтримці й такому приємному спілкуванню від серця до серця. ❤️
Гадаю, що, якщо не вкласти в книгу частинку себе і своєї душі, то вона не вийде такою, як очікується.
Вілена Озерська, Так, дуже згодна ))) тому що написати книгу - це не просто щось показати читачеві. Це ще й можливість глибше відчути себе, знайти той особливий внутрішній стан, який надихає не лише на написання книги, а й допомагає жити в особливому ритмі - у радості, гармонії та злагоді. ❤️
❤️❤️❤️❤️❤️
Peter Cooper, ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати