Історія про історію. Флешмоб :3

Дякую за запрошення  Дмитру Євтушенко, бо я щось випала з реальності та майже не слідкую за тим, що відбувається на сайті :) 

У цього письменника є багато цікавих творів у моїх улюблених жанрах, раджу подивитися й перевірити!

А якщо перевірили, залиште свою думку під його працею, будь-якому письменнику це неабияк важливо)

_________________________________________________________________________________

Отже, поїхали! Я вирішила обрати історію Веселого Різдва.

По-перше, вона моя улюблена. По-друге, вона одна із завершених та коротеньких :3

Це перша історія, яку я присвячувала певній людині. Проте, на жаль, ця людина досі її не прочитала)

У моєму творі немає романтики, бо на момент написання, вона мені дуже наскучила. Не все у цьому світі кружляє над стосунками між чоловіком та жінкою. Існують зв'язки, які дарують нам розуміння себе в першу чергу. 

У цьому творі я хотіла зобразити те, як знайти себе у світі, якого вже просто існує. Обожнюю зомбі-апокаліпсис, тому висловила свою авторську думку про те, що насправді відбуватиметься, якщо людство перетвориться на зомбачків :) Цікаво? Хе-хе) Так, у моєму розумінні зомбі не матимуть надздібностей, натомість за моєю логікою, від них мало що залишиться через певний час. 

Також у творі є родзинка, яка сподобалася багатьом читачам — це лисиця. Дика тварина, в яку я заклала трохи більше, ніж може здатися на перший погляд. Герой асоціює тварину з важливою для нього людиною, і це змушує його триматися, знаходити у собі сили рухатися вперед, продовжувати жити. Самотність — це те, що я заклала в перший розділ. Проте, у другому він звільняється від цього гнітючого почуття, наче від кайданів, які із тріскотом спадають з його тіла. 

Ця історія колись стане повноцінною книгою. Все ніяк не можу завершити ті, що вже пишу. Сподіваюся, вам сподобалося дізнатися трохи більше про твір, який спадає на думку найпершим, коли питають: "У який із творів ти заклала частинку себе?"

Ще раз даю посилання на твір: Веселого Різдва

Анотація:

Це постапокаліптична розповідь хлопця, який пережив кінець світу в Різдво. Через рік від зомбі-людства залишилися лише спогади, які гниють на вуличках мертвого міста, а Шон — головний герой оповідання, прямує до супермаркету за різдвяною вечерею, пригадуючи все, що сталося з ним і світом за цей довгий, самотній рік апокаліпсису. Єдиний його супутник — це руда лисиця, яку він назвав на честь своєї загиблої сестри Рейчел. Але все змінюється, коли хлопець бачить яскравий салют в різдвяному небі та дзвінкий сміх, лунаючий над давно вимерлим містом. Невже, він не один в цьому самітному, позбавленому радості світу?

Буду рада побачити вашу думку :3

Пропоную долучитися до флешмобу Тетяну Гищак, Вірджинію Хоуп та langouer

#історія_про_історію